"Аврора" - перший постріл холостий?
Номінування фільму української режисерки Оксани Байрак «Аврора» на «Оскар» викликало неоднозначну реакцію. Тішить той факт, що український фільм заявить про себе на високому рівні; водночас, виникає низка питань щодо процедури, за якою «Аврору» було номіновано на здобуття «Оскара» у категорії«Найкращий чужомовний фільм». Ці питання виклав у своїй статті, надісланій на адресу «Телекритики» директор українського кіноклубу Колумбійського університету в Нью Йорку Юрій Шевчук.
Новина, яку два тижні тому оголосила українська преса, здалася нам тут, в Америці, чудовою до неймовірного. Український кіноклуб Колумбійського університету у Нью-Йорку зробив те, що від нас сподіваються нашi численні однодумці – ми звернулися до компанії Оксани Байрак «Bayrak Studio» із проханням надати копію «Аврори» для показу. Не отримавши ніякої відповіді, я захопився непереборним бажанням знайти невловиму «Аврору», дізнатися про неї все, що можна – адже це не який-небудь фільм, а офіційний претендент від України на Оскара! Вже один цей факт вивищує кінокартину серед інших, стає визнанням таланту її творців.
Я звернувся по роз'яснення до компанії IntWestDistribution, яка разом із «Studio Bayrak» є виробником фільму. Розмова відбулася телефоном із Юлією Малиновською, яка представилася як піар-менеджер IntWestDistribution. Панна Малиновська сказала мені, що офіційним претендентом від України на Оскара кінокартину «Аврора» висунуло Міністерство культури України, «бо це єдина уповноважена установа, яка за процедурою може це зробити». На прохання надати список членів відбіркового комітету, який рекомендував «Аврору» Малиновська сказала, що пришле його. З того часу минуло десять днів, список так і не прислано.
Щоб перевірити відповідність правді цієї інформації, я подзвонив до голови Спілки кінематографістів України Бориса Савченка... Пан Савченко сказав, що він фільму взагалі не бачив, а такі професійні установи, безпосередньо причетні до українського кінематографу, як Спілка кінематографістів, Фонд Олександра Довженка, кіностудія імени О. Довженка, кіностудія Укртелефільм у процесі відбору «Аврори» як українського претендента на Оскара участи не брали. Із цього випливає, що навіть, якщо Мінкультуризму висунув «Аврору», то – без відома й участи указаних кінофахових інституцій».
Після багатьох запитань і перепетій пані Байрак, було уточнено, що «претендентом від України на Оскара фільм висунула організація під назвою Aсоціація cприяння розвитку кінематографа в Україні за участи Міністерства культури і туризму України. Загалом, сказала Байрак, асоціація розглядала п’ять фільмів-кандидатів на «Оскара», з яких було обрано «Аврору». Досі не вдалося зв’язатися з представниками асоціації для отримання повного списку фільмів».
Не вистачало нам, щоб Мінкульт на чолі з паном Табачником відбирав фільми для подання на «Оскар». Нехай би цим займались більш компетентні і зацікавленні у розвитку українського кіна (а не кінематографу в Україні) люди.
У Колумбійському університеті переживають за позиціювання України у міжнародному кінопросторі. Там переживають за прозорість відбору фільму Байрак для подання на «Оскар». Юрій Шевчук ініціював справжнє розслідування, яким зацікавились і в кіноакадемії (АКА), яка займається присудженням "Оскара". Можливо, хоча б діаспора розпочне дбати про Українське кіно, в той час, як тут захищають права чужого кінематографа в Україні.
P.S.: Сама Оксана Байрак ображається на країну:
"Вот с «Авророй», например – рассчитывали на бюджетные деньги, а нам их не дали. И кстати, что касается «Авроры», то мне было удивительно, что ни одна из существующих партий, ни один благотворительный фонд нас не поддержали. Деньги нам были обещаны еще в бытность министром культуры Оксаны Билозир. Предполагалось, что «Аврора» станет первым симбиозом государственного и продюсерского кино – ведь тема была заявлена важнейшая, закончить фильм мы планировали к 20-летию Чернобыля… Не дождавшись денег, я и мой сопродюсер Олег Степаненко пошли на допремьерный ограниченный прокат, чтобы соблюсти правила оскаровской комиссии.
Так что перед перед независимыми украинскими продюсерами нужно снимать шляпу. Если в России сейчас развита прокатная ситуация, то Украина в этом смысле - это пока… «спящая красавица». Не проходит у нас в Верховной Раде «Закон о статусе национального фильма» - хотя об этой больной теме говорят достаточно много... Украина - очень удобная съемочная база для россиян, за счет них значительно выросли цены на кинопрозводство. Так что разница между 1991 годом и 2006-м огромна. Но если сказать, о чем я жалею… Знаете, тогда у меня еще была вера… Вера в страну… а, сейчас, я верю только в себя. "
Читайте також:
Український кінопростір. Битва без правил
"Аврора": Державі не потрібні "Оскари"