В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

"Мовне питання" у нормах прямої дії

4.3т

Норми Конституції України є нормами прямої дії.(ч3.ст.8) "Мовному питанню" присвячено 10 та 156 статті. Також існує рішення КСУ : № 10-рп/99 від 14.12.99. Керуючись виключно цими положеннями я поясню своє бачення вирішення "мовного питання".

Почну з десятої статті. В ній сказане наступне. Державною мовою в Україні є українська мова. З чого я роблю висновок про те, що українська мова єдина має статус державної. Назва мови збігається з назвою держави. І це логічно. Всі решта мов визнаються мовами національних меншин. Тобто всі мови окрім державної мають однаковий правовий статус. Але виходячи з ч.3ст.10 в якій сказано наступне.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Отже російську мову вже виокремлено з ряду інших мов національних меншин. Якщо вже на рівні норм прямої дії гарантується "вільний розвиток, використання і захист російської", то ні про яке "УЩІМЛЄНІЄ" прав російськомовних я не повірю і ось чому. 1. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина (право розмовляти російською мовою) безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч3.ст.8). 2. Український народ - громадяни України всіх національностей (преамбула). Тобто якщо етнічний росіянин є громадянином України він по-перше є представником українського народу, а по-друге "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.(ч1.ст.24)" Застосування мов в Україні визначається законом. На сьогодні цей закон має назву "Про засади державної мовної політики. Українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України). Але поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.

А тепер що стосується "мовного питання" і АРК. На сайті ВРУ Конституція АРК опублікована російською, а от український її варіант міститься в ЗУ "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим". То який статус потрібен для російської в Криму?, якщо найважливіший документ для Криму оприлюднений російською.

Тепер щодо конституційної реформи в "мовному питанні". Щоб її провести треба знати про положення статті 156. Вона якраз визначає порядок внесення змін до розділу I "Загальні засади", бо саме в ньому міститься десята стаття. Законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Отже ініціаторами реформи можуть бути або Президент, або 300 народних депутатів. Конституційний склад ВРУ - 450. Законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Виходить якщо ініціатором є нардепи то, ті 300 хто ініціював мають за неї і проголосувати. Дана норма виглядає логічно. Найчастіше ініціатором виступає Президент. Але він повинен мати підтримку в залі ВР. Підтримку в 300 голосів. А тепер уявіть ситуацію два альтернативних законопроекти реєструються у ВР. Один Президентський, другий – нардепівський (300 депутатів). І ніхто не хоче поступитися. Президент ветує закон альтернативний своєму . А нардепи не голосують за його закон. З 300-стами голосами легко долається вето. І тут Президент зобов’язаний запитати думку народу на референдумі. І не на місцевому (як в Криму), а на всеукраїнському. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділу I, цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Одне й те саме питання в даному випадку "мовне", можна реформувати повторно. Але за однієї умови номер скликання повинен бути іншим. Тобто інші 300 спартанців повинні заново штурмувати розділ "Загальні засади". Шанс що це будуть ті ж 300 що й минулого разу мізерний. Шкода що при провальному голосуванні "Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділу I, цієї Конституції з одного й того самого питання не можливе лише за наступного Президента.,хоча б за умови якщо це був саме президентський законопроект."

Щодо скасування мовного закону "Ківалова-Колісніченка" , то його скасування залежить лише від політичної волі депутатів (якщо не всіх то принаймні коаліції, якщо вона є - байдуже в якому форматі хоча б фактично-кількісно,не кажучи про юридично, тобто якісно.)

І на завершення, до речі у Комітеті з питань культури і духовності знаходяться аж 4 законопроекти №№ 5556;5669;5670;5670-д, що стосуються вирішення "мовного питання".

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости