Олена Степова

Олена Степова

Писательница, блогер, юрист
625 Статей
22 связанных новостей

Олена Степова – украинская писательница, блогер

Олена Степова – кто это

Олена Степова – творческий псевдоним популярной украинской писательницы и блогера. Своего настоящего имени Степова не раскрывает, опасаясь преследования со стороны террористов “Л/ДНР” и российской власти.

Известно, что она родилась в Должанске, Луганской области, в апреле 1971 года. Была членом политической партии Народный Рух Украины. Долгое время работала на Донбассе предпринимателем, а в 2000-м году занялась правозащитной деятельностью. Вскоре после начала российско-украинской войны на Донбассе переехала в Киевскую область.

Замужем, воспитывает двух дочерей. С родителями прекратила общение из-за их пророссийских взглядов.

Правда о Донбассе

Олена Степова стала чрезвычайно популярной благодаря своему блогу, в котором она пишет о текущей ситуации на Донбассе. Она подробно рассказывает о проблемах, которые регулярно возникают у террористов в ОРДЛО – от загнивания медицинской отрасли до уничтожения заводов и предприятий; не стесняясь в выражениях публикует доказательства присутствия российских и осетинских “ихтамнетов” и раскрывает военные и общественные преступления террористов “ДНР” и “ЛНР”. Ее рассказы о жизни на оккупированной территории приобрели огромную известность в сети. Книга “Все будет Украина! Или истории из зоны АТО”, которая является сборником сетевых историй Олены Степовой, разошлась крупными тиражами.

Блог, творчество и активность в сети

Кроме официального сайта и блога на OBOZREVATEL, Олена Степова ведет свою страницу в Facebook, на которую уже подписано более 17 тысяч человек. За ее вторым аккаунтом в Фейсбуке, на котором публикуются стихи Степовой, следит свыше 36 тысяч человек. Кроме того, у писательницы есть свой блог и на популярном ресурсе Blogspot.

Кроме “Все будет Украина! Или истории из зоны АТО”, Олена Степова написала ряд не менее популярных книг. Среди них:

  • “Мышкины сказки” – сборник сказок, рассказанных детям в зоне АТО в период активных боевых действий.

  • “Плач Марсельезы” – повесть о страшном и тяжелом быте шахтерского поселка.

  • “Автобиография бунта” – подробный литературный анализ истоков сепаратизма на Донбассе.

  • “Время В” – сборник стихов и сказок.

  • “Свет родного дома” – две детские сказки, опубликованные в формате раскрасок.

Также она давала многочисленные интервью таким медиаресурсам, как “UA:Перший”, журнал “Фокус”, “ZIK” и “Ukrlife.tv”.

Как долго кремль сможет делать хорошую мину при плохой игре

В 2014-м году путин ввел россию в импортозамещение. Естественно с патриотическим угаром и криками "ура-пабедим".  И никто, никто из россиян не задавался вопросом — почему на россии так важно импортозамещение, и почему россия импортозависима

Как долго кремль сможет делать хорошую мину при плохой игре
Враг имеет и женское лицо: женщины-убийцы из ОРДЛО

Враг имеет и женское лицо: женщины-убийцы из ОРДЛО

Знаєте, ми дуже мало говоримо про жінок на війні. Ні, не про наших, не про українок, а тих, хто прийшов нас убивати. Якщо з боку російських окупантів, ми поки що не бачили полонених чи вбитих жінок, то ось з боку так званої армії "лднр", їх багато. Понад 30% складу "народної міліції лднр" — жінки віку від 16 до 65 років. Це снайпери, танкісти, навідники, мінери, стрільці. Під Горлівкою артилерійським дивізіоном "Корса", який обстрілює Україну з РЗСУ "ГРАД" та "точки У" управляє жінка, а з 2018-го року військові училища та кадетські корпуси "лднр" випустили вже професійних військових-жінок. Я багато писала про жінок з ОРДЛО, але якось мені не дуже вірили та зупиняли – "не демонізуйте". То правда про війну, це не демонацізація суспільства, а гірка правда. Й знати її, це бути попередженим. Жінок в ОРДЛО нагороджують, про них знімають фільми. Це й військові, й лікарі, медсестри, що теж є на фронті, й волонтери — а що ви думали, в ОРДЛО теж збирають допомогу на "армію лднр" — й слідчі, й прокурори, й судді. Насправді, жінок з ОРДЛО дуже багато приймає участь як у колаборації, так й у воєнних діях. І, як кажуть жителі окупованих територій, жінки з армії "лднр" одні з найжорстокіших, саме вони ведуть прицільний вогонь по школах, лікарнях та дитячих садках. Саме вони підтримують чоловіків-окупантів у позиції насильства як до дітей, так і до жінок України. Жінки-військові з "народної міліції лднр" беруть участь і в тортурах військовополонених та мирних громадян. Що це? Що стоїть за жіночою жорстокістю? Як вони самі це коментують — "бажання очистити світ від нацистів і не допустити розмноження нацистів". Але є одне "але", усі вони народилися та отримали освіту в Україні під час набуття Україною Незалежності, невеличкий відсоток тих, хто закінчував освіту в "лднр", чи бачили вони "нацистів" за час життя у мирі та злагоді України, на це питання вони відповідають "это другое". Що саме "другое", пояснюють, що Україна змінилась під час Майдану, а далі наративи кремля, що на Донбасі поширювались ще ж Помаранчевої революції. У багатьох з них ж діти. Є чоловіки, батьки-шахтарі, що отримували увесь цей час пенсії в мирних частинах України, більш того, регулярно приїжджаючи сюди (у Станицю, Сєвер, Харків, Маріуполь), маючи тут жило, отримуючи тут лікування. Чи отримають ці жінки-військові покарання за свої дії? Гендер на війні, цікаве питання з огляду на банальні "слабка стать". Бо саме "слабкою статтю" будуть прикриватися ті, хто спокійно й цинічно вбивав дітей, жінок, мирних громадян, підтримував усі дії путіна та росії, включно з наративом "до последнего украинца". Війна, не місце для сентіментів з ворогом. На жаль, на цей час, ми можемо констатувати, що за 8 років окупації в ОРДЛО виховано інше суспільство, зросли інші діти, більшість з яких вже не є "наші люди там", а ворог, ворог, який тримає зброю та спрямовує цю зброю на нас. Й подальше існування окупаційних районів (я маю застарілі ОРДЛО та Крим), що фактично перетворені росією на військові об’єкти, це загроза Україні. Мешканці звільнених Україною районів, що були окуповані з 24 лютого 2022 року та звільнені на цей час, дають свідчення щодо неймовірної жорстокості не тільки росіян, а от саме "армії лднр", тобто колаборантів з ОРДЛО, що не пробачили нам банального- нашого вибору України, мирного життя та розвитку, який ми отримали за роки, поки вони "успешно развивались под руководством россии". Я не демонізую мешканців ОРДЛО, я підкреслюю, там є просто мирні громадяни, що перебувають у окупації, колаборанти, що увесь час працюють на окупанта та виконують його розпорядження та військові, що активно приймають участь у мінуванні, вбивствах, обстрілах, гвалтуванні, мародерстві. Й обличчя жінки та жіноча стать не є виключенням під час виявлення вбивць України. Ось на фото "стюардеса по имени Анна", мабуть вона бачила світ, літала по іншим цивілізованим країнам, але воює за те, щоб усі жили однаково бідно, у гетто, без прав, без свобод, у насиллі, а можливо й були знищені "руським миром". Чому? Це питання. Це дійсно питання, як пропаганда могла подіяти на тих, хто має освіту, бачив інше життя? Як люди, що бачили світ. Розвиток, цивілізацію, можуть хотіти жити у росії чи срср? Тому, ще раз підкреслю: на війні відсутній гендер стосовно ворога. Й правда, гірка правда на війні, це безпека, це висновки, це упередження, що ворог має й жіноче обличчя.