Діалог між нашою країною та нашим головним фінансовим донором – Міжнародним валютним фондом – виглядає непросто. Спробуємо з`ясувати: що ж найбільше не задовольняє МВФ під час їх роботи в Україні.

Головна проблема, за словами очільників Фонду, це ненормально високий рівень корупції у нашій державі. Яка не дає змогу проводити модернізацію країни. Якщо казати дуже примітивно, то претензія нашого донора звучить так: скільки грошей Києву не даси, все розкрадуть!

Відповідно, Україні треба боротися з корупцією. І тут виникають два нюанси: долати корупцією на рівні законів та їх безумовне виконання. У першому напрямку кроки вперед ми робимо, хоч і значно нижчими темпами аніж могли б. Наприклад, останній важливий документ, який ухвалила Рада – про електронне декларування доходів державних чиновників.

Це напрочуд важливий закон. Адже якщо ми подивимося на індекс ІМоРе, що його розраховують кожні два тижні, то ми зможемо побачити: рух щодо ухвалення антикорупційних законів є. Можливо він відбувається із дещо меншими темпами, ніж бажають українське суспільство та наші партнери на Заході, але він є.

Та основна проблема України – не в ухваленні законів, а в їх наступному виконанні. Болюче місце нашої держави – значна корумпованість у судах. Якщо міністерство, наприклад, звільнить чиновника, якого взяли на доведеній підозрі, що він, скажімо, виводив кошти з держпідприємств і його звільнять, то він, користуючись трудовим законодавством, спрямованим на захист людини праці, може легко відновитися на посаді.

Ми можемо згадати нашого екс-генпрокурора Піскуна, який тричі повертався на посаду за рішенням суду.

Законом вирішити цю проблему ми не можемо.

А це лише один із прикладів. Адже суди займаються не лише поверненням на роботу одіозних чиновників, але і перерозподілом права власності тощо.

Більшість законів в Україні схожі на інструменти, а не на докладні інструкції.

Кажуть про позитив, який принесла система ProZorro в Україну. Так, позитив є, але система тендерів лише дозволяє купити товар з мінімальними витратами. Та вона не може сказати, а чи треба взагалі купувати цей товар чи ні. Ми не можемо сказати у законі, які ліки купувати, а які не купувати. Буквально нещодавно був черговий скандал, що Міністерство охорони здоров`я купує неякісні ліки, які не відповідають потребам, які не пройшли перевірку на використання на дітях. Такі речі, вони ширші, вони щоденні – і боротися з ними непросто.

У нас, на жаль, не працюють ані правоохоронні органи на тому рівні, який від них чекають, ні прокуратура. Вже пройшло два роки після Майдану, але жодної гучної корупційної справи у нас не доведено до суду.

Це сигналізує, що влада неспроможна або не хоче це робити.

Що ж стосується критики порад Міжнародного валютного фонду цілій низці держав, у тому числі й Україні, то варто розуміти один головний момент: МВФ насамперед зацікавлений у тому, аби йому повернули його гроші.

Адже Фонд - це не благодійна організація, яка роздає гроші. МВФ – структура, яка видає кредити і хоче, аби ці кредити йому повертали.

Відповідно, ідеї МВФ можна перефразувати так: "Ми показуємо вам ваші найбільші проблеми, наприклад, розбалансований бюджет чи дуже великий розрив у зовнішній торгівлі через те, що ви утримували обмінний валютний курс на завищеному рівні. І ми зазначаємо: поки у вас є проблеми, і вам ніхто грошей не дає, ми вам ці гроші дамо. Аби у вас не виникла ще гірша ситуація. Але натомість ви маєте скоротити бюджетний дефіцит, відпустити курс, аби він не призвів до подальших дисбалансів у фінансовому секторі, до яких він уже встиг призвести".

Відповідно у такому випадку країна – якщо вона виконує ці умови – має вийти на певний рівень, коли вона зможе повертати кошти. Але водночас, якщо ми сподіваємося, що програма, яку пропонує МВФ сама по собі зумовить економічне зростання, то такі очікування є марними. Насамперед через те, що МВФ не ставить собі такої мети.

Мета Міжнародного валютного фонду – покрити тимчасові проблеми країни і зробити так, аби ця країна змогла розплатитися із боргами. Це дещо інше завдання, ніж піднімати економіку країн-учасниць, на відміну, скажімо, від Світового банку. Фонд виконує завдання, на які він спрямований. Серед них – аби дисбаланси зовнішнього сектору в одній країні призводили до погіршення ситуації в решті світу.

Підсумовуючи сказане, - програма МВФ щодо України є коректною, але вона є коректною на тому мандаті, на якому працює Фонд.

Читайте все новости по теме "транш МВФ" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги