В Україні культуру поділять на сорти за національною ознакою

Коли народні депутати проголосували у першому читанні законопроект, який скасовує 50-відстоткову квоту на український музичний продукт у теле- та радіоефірах, суспільство вибухнуло відразу. Може, тому, що головним лобістом цього антиукраїнського закону була одіозна депутатка від Партії регіонів Олена Бондаренко. Завдяки супротиву громадськості законопроект досі на доопрацюванні, квоти не відмінені... Тим часом, у Верховній Раді за основу прийняли новий "культурний" закон – "Про національний культурний продукт". Законодавчу ініціативу лідера партії "За Україну!" В’ячеслава Кириленка підтримали 266 народних обранців. Та закон виявився не менш спірним, аніж "квотний". Першими на сполох забили українські видавці, які вважають, що після такої реформи книговидання України, яке й так животіє, спочине у Бозі...

На перший погляд, законопроект має благі наміри – підтримувати та просувати національний, зокрема україномовний, культурний продукт (книги, музичні твори, кінофільми, теле- та радіопрограми...) і тих, хто його створює. Але в який спосіб? Шляхом податкових пільг та державних дотацій у вигляді ґрантів. Утім, на них зможе розраховувати тільки той національний культурний продукт, який, з огляду на прописані критерії (один із них – "український автор/виконавець – громадянин України або діяч української культури (мистецтва), що помер до набуття Україною незалежності"), отримає відповідний сертифікат. Документ, за задумом законотворців, видаватиме спеціально створена сертифікаційна служба (має бути створена ще одна чиновницька структура!). При цьому культпродукт повинні ділити на три сорти: базовий, середній або найвищий.

- Законопроект "Про національний культурний продукт" – нова спроба обмежити в Україні розвиток культури, - розповідає президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. – Якщо цей закон приймуть у тому вигляді, у якому він є, з нашої культури викоренять живе дерево, а на його місці поставлять пальму Мерцалова. Зовні будуть дерево, гілки, але ж життя у цьому не буде! Національний культпродукт оцінюватиметься не за його змістом (цей критерій у законі відсутній), а за формальними ознаками, зокрема наявністю автора-українця. Закон ділитиме діячів культури на щирих українців, напівукраїнців і неукраїнців? Знаю не одного, наприклад, росіянина, який все життя прожив в Україні і зробив для цієї країни більше, ніж ті, хто голосно заявляє про свою українську ідентичність. Уявіть ситуацію: "технічний українець" пише антиукраїнський пасквіль. Видавець-українець видає його. Що принципово для законопроекту – тільки на українському (мабуть, жидачівському) папері. Книгу друкує українське поліграфічне підприємство. Такий "культурний продукт" подають до сертифікаційної служби. За технічними ознаками, він на сто відсотків відповідає визначенню "національний культпродукт", причому найвищої категорії. Така книга отримує пільги, звільняється від ПДВ і податку на прибуток (від оподаткування книговидавнича галузь України й так звільнена до 2015 р. – Г. Г.) або отримує додаткове кредитування.

- У тому жебрацькому стані, у якому перебуває українське книговидання, у рік видається 22-24 тисячі найменувань, - веде далі Олександр Афонін. – Чи можна уявити діяльність сертифікаційної комісії, яка протягом року оцінить і надасть категорію хоча б 22 тисячам книжок?! Створюється чергове корупційне поле. Навіть якщо за законом сертифікати видаватимуть безкоштовно, знайдуться люди, які за відповідну плату пришвидшуватимуть процес чи гарантуватимуть "найвищу категорію"... Це перетвориться на чиновницький "бєспрєдєл", який уб’є творчість, культуру, а не підтримає їх.

Люди, які писали цей закон, не розуміють видавничої галузі. Через такий крок в Україні з’являться нові ніші для російської книги: російські видавці із задоволенням видаватимуть ще більше книг для українського ринку... Тут присутня політика, але відсутня культура. В’ячеслав Кириленко і його співавтори мали б спершу поцікавитися станом книговидання. Торік в Україні було видано менше однієї книги на душу населення. А запрацює закон про нацкультпродукт - видаватиметься половина, а то й третина книги на українця... Якщо народні депутати хочуть справді допомогти українській книжці, варто законодавчо прописати обов’язкову щорічну закупівлю книг для бібліотек України. Уже три роки поспіль не дається жодної копійки з державного бюджету на поповнення бібліотечних фондів.

Коментарі

Мар’яна Савка,

письменниця, головний редактор дитячого "Видавництва Старого Лева"

Голосування на підтримку такого закону є злочином перед національною культурою України, зокрема перед українським книговиробником. Щоб приймати доленосне для книжкової галузі рішення, законотворцям варто було б запитати думку фахівців. Ми – видавництво дитячої літератури, яке видає книги винятково українською мовою, працює з найкращими українськими авторами, художниками, перекладачами і редакторами. І ось наші аргументи: сертифікація кожної книжки – ніщо інше як система нових поборів, створення робочих місць для армії дрібних чиновників, яким держава надає право вершити долі авторів і конкретних книг. Хто ці люди, за якими критеріями їх обиратимуть на посади регуляторів? І яким чином держава збирається протистояти хабарництву? В разі прийняття закону уповільниться процес виходу книжки. Замість того, аби працювати над новими виданнями, видавці бігатимуть по чиновницьких кабінетах... А це рівноцінно економічним збиткам.

Якщо лише книжки зі статусом "національний продукт" будуть звільнені від ПДВ, розподіл на оподатковані і неоподатковані книги створить хаос у бухгалтеріях видавництв і книгарень. Ми це вже проходили у 2004-му, коли ситуація з ПДВ була неврегульована. Тоді більшість книгарень закрилися на кілька місяців... Запитання викликають і критерії, за якими визначається приналежність продукту до національного. У законі сказано, що "видавець є юридичною особою України". Це означатиме, що дрібні видавці-підприємці, а їх в Україні чимало, не матимуть шансу отримати сертифікату.

А характеристики для сертифікації видань художньої літератури, що "автор твору є громадянином України або українським автором, померлим до набуття Україною незалежності". Це означає, що книги таких великих українців, як Юрій Шерех, Емма Андієвська, Віра Вовк та інших діячів української еміграції, не зможуть претендувати на статус національного продукту. І художники, і редактори видань мусять бути виключно громадянами України. Видавці не зможуть співпрацювати і з талановитим художником з Литви, Польщі чи Великої Британії.

До абсурду дійшли законодавчі визначення, які стосуються дитячих та мистецьких видань. У законі сказано: "При підготовці та виготовленні видання витрати на закупівлю товарів, робіт і послуг вітчизняного виробництва становлять не менше 50 відсотків загальних витрат видавця". За таких умов сертифіката не отримає жодна дитяча якісна книжка і жоден мистецький альбом. Бо усі матеріали і фарби – виключно іноземного походження і становлять понад 50 відсотків загальних витрат. Україна не виробляє матового чи крейдяного паперу! І якісних фарб для друку та поліграфічного обладнання в Україні немає. Доведеться друкувати дитячі книги на газетному папері Жидачівської картонної фабрики?

В’ячеслав Кириленко,

народний депутат України, лобіст законопроекту "Про національний культурний продукт"

Закон "Про національний культурний продукт" – гостро потрібний. Як його автор переслідую виключно українські національні цілі. Законопроект ухвалений у першому читанні, тож до другого його можна змінювати – щоб були задоволені всі учасники культурного процесу, в тому числі і книговидавці, якщо їм щось не до вподоби у теперішньому тексті. До речі, уся частина, яка стосується податкових преференцій, повинна переглядатися. Оскільки між внесенням законопроекту і його ухваленням у першому читанні парламент прийняв Податковий кодекс. Книговидання і кіновиробництво мають пільги. Їх треба ще поглибити. А от інші галузі культури не мають ніякої державної підтримки, бюджетних дотацій.

Щодо сертифікаційного органу, не підтримував і не підтримую цієї ідеї (над законопроектом працював великий авторський колектив, він народжувався в надрах ще попереднього уряду). Пункт про створення сертифікаційної служби при Міністерстві культури чи іншому органі виконавчої влади буде вилучений з закону. Сертифікатів про національний культурний продукт ніхто не видаватиме.

У вересні, перед другим читанням (доопрацювання законопроекту доручили Комітету ВР з питань культури і духовності, який очолює народний депутат від БЮТ Володимир Яворівський. – Г. Г.), буде проведено круглий стіл з обговорення законопроекту "Про національний культурний продукт". Готовий сприймати будь-які зауваження. Якщо законопроект щось погіршуватиме, якщо в ньому буде щось антиукраїнське – він не буде прийнятий.

Галина Гузьо