Блог | Запад наконец проснулся
Свята бувають національні та міжнародні. Скажімо, Франція і ще багато країн 21 червня відзначають Свято музики, а Німеччина (локально) - День сну. Але, здається, колективний Захід нарешті прокинувся і йому не до забав. Коли головний європейський дипломат Жозеп Боррель каже "виглядає так, що Путін хоче знищити Україну", ми розуміємо, що дійшло. І коли федеральний канцлер Олаф Шольц на зустрічі з німецькими промисловцями запевняє, що Німеччина допомагатиме Україні "стільки, скільки вона потребуватиме нашої підтримки", теж. З останніх заяв українського керівництва видно, що і воно відмовилося від ідеї зазирнути Путіну в очі.
Це добре, але треба розуміти одну важливу річ. Авторитарні країни на кшталт Росії мають перед демократичним ту перевагу, що рішення там ухвалюються практично одноосібно і не потребують тривалих узгоджень та схвалень. СССР, крім економічного та політичного застою, припинив існування не в останню чергу тому, що тоді фантастично склався пасьянс: Рональд Рейган, Маргарет Тетчер, Іван-Павло ІІ...
В демократичних країнах час від часу відбуваються вибори, і картина може змінитися. І, умовно кажучи, замість Джо Байдена до влади може знову прийти Дональд Трамп, який недавно заявив, що замість дбати про безпеку України, США мали б краще дбати про безпеку в своїх школах.
Тому мусимо розуміти, що політичний ландшафт світу може змінюватися. А ще мусимо розуміти, що лідерам демократичних країн треба зважати на свій електорат і пояснювати йому, чому зростають ціни, чому треба обмежити споживання газу тощо. Російська пропаганда робитиме все можливе, розхитуючи ситуацію в різних країнах залежно від специфіки.
Отже задача української влади та українських ЗМІ пояснювати лідерам і громадськості країн-партнерів, що, витрачаючи кошти на озброєння України, на гуманітарну допомогу, на прийом біженців, сплачуючи більше, ніж донедавна, за якісь товари чи послуги, вони не марнують їх, а в такий спосіб оплачують страховий поліс, інвестують гроші у власну безпеку.
