Блог | Игра на выживание: медицина в оккупации стала путем на кладбища
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Иногда читаешь новости из россии и диву даешься, потому что вообще не понятно, как они еще там выживают. И что интересно, этот трэш там не заканчивается и даже не имеет признаков просветления. Это какая-то игра на выживание, где русские убивают русских. Вот смотришь и мечтаешь об одном, как бы их там всех закрыть и пусть развлекаются, пишет Елена Степова для "Информационного сопротивления".
Далее текст на языке оригинала.
…Породілля з Ростова втратила здорову доношену дитину після процедури зовнішнього акушерського повороту, яку їй зробили в перинатальному центрі. Вона розповіла, як 19 травня 2026 року на 37-му тижні вагітності втратила доньку після зовнішнього акушерського повороту – процедури, коли лікарі намагаються перевернути дитину у животі. За її словами, у плода було обвиття пуповиною, тазове передлежання та плацента по передній стінці. Лікар, який спостерігав її, та медсестра сказали, що протипоказань до повороту немає. З ризиків назвали лише те, що дитина не перевернеться або розпочнуться передчасні пологи. Жінка погодилася, бо термін уже був доношений й передчасні пологи не нашкодили б дитині.
Зі слів ростовчанки процедура була дуже болісною, дитину перевернути так й не змогли. Після маніпуляцій на КТГ лікарі не знайшли у дитини серцебиття, але потім один із лікарів його нібито почув і сказав, що дитина просто зазнала стресу. Вночі почалися перейми. На новому КТГ серцебиття вже не було. Дитина загинула від гіпоксії через відшарування плаценти там, куди тиснули лікарі. У жінки почалася внутрішня кровотеча – сама вона дивом вижила. Пізніше вона дізналася, що в неї було відразу кілька протипоказань до такої процедури: обвиті пуповиною, тазове передлежання та плацента по передній стінці. Але лікарі про це їй не сказали…
Коли в 2014 році на Луганщині під російську дудку луганці почали мріяти про "назад в срср", я питала, що саме вони хочуть повернути, серед багатьох пунктів найперші були "советская стоматология", "советская гинекология", "советская правовая система".
Звісно питала й про безкоштовне сапання бурячків у полі, й про трудодні, й про розстріли, але на Донбасі де було нормою відпрацювати зміну за того парня (стахановщина) чи віддати 13–ту зарплату на потреби чиновників, були раді працювати безкоштовно в ім’я путіна чи світлого колись.
Звісно питала й про якість медицини в часи срср, але люди вважали, що нічого критично в їх житті не зміниться, тому якість медицини в росії буде ще краще, ніж на Донбасі зразка 2014 року.
Зараз в ОРДЛО стоїть виття з плачу, здивування та обурення. Бо медицина, яка утворилась за часі окупації Донбасу росією, це навіть не назад в срср, це просто шлях до кладовища.
Висока дитяча смертність на росії приховується. Он ЗМІ не уже побачили факт масової смерті у січні 2026 року у пологовому будинку №1 Новокузнецька, де за короткий період померло 10 новонароджених немовлят. Порушено кримінальну справу про недбалість, головлікаря затримано, а пологовий будинок закрито на карантин через спалах інфекції. Попередня причина смертей – тяжка внутрішньоутробна інфекція. Але на загальну статистику це не вплинуло, бо ж життя на росії має бути красиве.
Наразі на росії черговий бум закриття пологових будинків у рамках "реформ та оптимизации". Зі списку медичних спеціальностей на росії вже з 1 вересня приберуть сексологів, діабетологів, підліткових психіатрів, нейропсихологів, нутриціологів та інші категорії лікарів.
Зате в ОРДЛО з росії прийшли низька гігієна, що звісно призвело до зростання кишкових інфекцій. Знищення в 2014 -2015 роках в ОРДЛО кожно-венерологічних та туберкульозних диспансерів, інфекційних лікарень, відгукнулося чим? Звісно є епідеміями цих хвороб.
До 2014 року в пологові міста Свердловськ (Довжанськ) їхали народжувати з усієї Луганщини, бо в нас було сучасне велике, яскраве, зручне пологове, подалі від лікарні, серед квітів. Звісно побудоване на облаштоване на гроші ЄС, по програмі ТАСІС. Зараз "нарід Донбасу", їде народжувати до Ростова, за гроші, бо у Свердловську діти або помирають, або отримують "пакет немовляти": стафілокок, ВІЧ, сифіліс.
Одним з наративів у тих, хто виступав за "Донбасс-россия" було: "ничего не поменяется, только будут рубли". Зараз ці люди або мертві, то мовчать, або тихо засунули язика у ср*ку, бо за ці нагадування можуть й морду натовкти. ОРДЛО повернулося навіть не в срср, а кудись в печерний вік. Бо за ці 10 років ОРДЛО покинули усі спеціалісти. Що цікаво, виїхали хто куди, на росію чи в мирні частини України й ті, хто на 2014 рік горлав "дамбас-росія" та мріяв про "назад в срср".
Виявляється, мріяти під стопарик про "самое вкусное советское мороженное" це одне, а жити в країні мрій, тобто кальки срср, це інше.
До 2014 року Луганщина та й Донеччина були Меккою для ростовчан, бо саме до нас вони їхали лікувати зуби, купляти окуляри, робити операції з корекції зору, народжувати, лікувати спину, суглоби, серце.
В 2014 перше, що зробили "новороси", тобто колаборанти, які стали "владою" на триколорадній хвилі, це продали усе нове європейське обладнання з усіх лікарень та ФАПів окупованих міст до росії. Що продали приватним лікарням, що подарували "городам-побратимам". Усе це бачили містяни й мовчали. Бо ж назад в срср означає й строк за базікання проти влади.
Тепер луганці та дончаки їдуть за паливом, продуктами, технікою та до лікарень Ростовщини, бо своє вони проср*ли.
Тепер мають, що мають, але й на Ростовщині медицина умовна, бо технічного обслуговування медична імпортна техніка не має, нової не купиш, бо санкції, а спеціалісти навчаються на росії за банальною схемою а-ля срср – за гроші. Тобто був би диплом, а робота знайдеться.
То оце улюблене росіянами "бабы еще нарожают", воно вже скорочується до баби помруть, поки народять, а ті, кого народять теж помруть. Ні, звісно це гарна новина, бо чим більше мертвих росіян, тим менше проблем у світі. Але все одно якось гидко й страшно від цих новин.
Оце пишу, а по спині повзе страх спогадів про "лучшую в мире советскую стоматологию, гинекологию", де отримував увесь пакет "советского человека": біль, приниження, страх й жодної гарантії, що виживеш.
Думаю, багато жінок згадає й як народжували під мати акушерок, як лежали у коридорах, як тремтіли у холодному пологовому залі, як дітей тягли щипцями, як після абортів залишалися бездітні, як принижували на огляді. Та й чоловіки не дуже-то хотіли в срср йти до проктолога чи уролога, повзли туди, коли вже помирали. Бо теж хотіли уникнути приниження. Дивно, чому багатьом з мого покоління та старше пам’ять відбило, бо так й цмокають беззубими ротами про ковбасу та морожене. А молоде покоління росте з мріями "пожить в срср", бо не має досвіду цього життя, лише рожеві соплі від батьків чи бабусь на кухні під стопарик – "самое вкусное мороженое"…
