Істеричний Шкіль, інтимний Кендзьор та коза-Юля, 15 сентября 2008

Все-таки, що не кажіть, а Львів як був, так і залишається особливо улюбленим плацдармом для розгортання політичних баталій як для Ющенка, так і для Тимошенко. Як тільки рак свисне, вони вже там. І все, як завжди – багато слів, багато музики, багато галасу, а результат – шекспірівське нічого.

Зважаючи на тривале загострення стосунків між учасниками демократичної коаліції і, зокрема, Президентом і прем'єром, війна за Львів виглядала неминучою.

Дата проведення феєричного шоу була названа заздалегідь, щоб усі на місцях приготувалися. Місцеві нашоукраїнці і БЮТівці так зарухалися, що аж умудрилися організувати свої мітинги в один і той самий день і на одному й тому ж самому місці. Поблизу терплячого Кобзаря. Тарас Григорович, слава його пам'яті, мабуть, увесь день вертівся у труні, слухаючи маразми своїх нащадків.

Далеко до початку самого мітингу політично збуджений натовп почав розбиратися, ху із ху в Україні. Причому противників Тимошенко, як виявилося, було значно більше, ніж противників Президента. І це була лише перша проблема, яка виникла перед нічого не очікуючими нардепами від БЮТ. У натовпі все частіше чулися вислови на кшталт "Юля зрадила Україну" і все рідше і невпевненіше вимовлялося "Юля врятує Україну".

Рятувати падаючий авторитет своєї "шефині" одразу ж кинувся вірний БЮТівець Іван Денькович. Увірвавшись у вир політичного життя, він взявся доводити "сірому люду", що Юля хороша. Та, як відомо усім, хто колись намагався розмовляти з політично схибленими людьми похилого віку, те все було, як об стіну горохом. Бабусі уперто затуляли пельку нардепу і пояснювали йому, що він працює на зрадницю, а усі його колеги "барани". Денькович і далі намагався виправдатися, щось пояснити і якось переконати обурений електорат. Та потрапив не на тих: одна з жінок, недовго думаючи, схопила недоторканного нардепа і виштовхала його з натовпу.

Тим часом початок мітингу затримувався, в результаті чого виступи нардепів від БЮТу і "Нашої України" почалися майже одночасно.

Будучи далеко не першим у виборчому списку БЮТ (аж 115), Іван Денькович взяв на себе місію розігріву натовпу: він вийшов на сцену і, незважаючи на крики нашоукраїнців "Зрадників геть!", "Ганьба!" та "Ющенко!", почав викрикувати слово з трьох букв, яке замість примирення натовпу лише більше його розпаляло.

Причому найцікавіше було те, що стоячи на сцені, Денькович міцно стискав у руках ікону Божої Матері. Наразі незрозуміло, чи то він натякав на уподібнення до Богоматері своєї "шефині", чи то захищався від злих бісів.

Тим часом домінуючий пропрезидентський натовп вирішив не давати слабинку своїм колишнім однодумцям, і між мітингуючими починається звична для політичних акцій штовханина. Натовп невдоволено гуде, коли одному з БЮТівців ламають тримач для прапору, а в бік сцени БЮТ починають кидати яйця. Між людьми зав'язуються відверті сварки. У ніким не контрольований натовп швидко входить міліція і стає стіною між БЮТівцями та нашоукраїнцями. З натовпу виводять близько двох десятків провокаторів.

Далі мітинги можна було згортати. Проте БЮТівці вирішили, що сказано іще не все.

До натовпу вийшов улюбленець львівських панянок Андрій Шкіль. Було видно, шо бувалий нардеп готовий до відвертої розмови не лише з прихильниками БЮТ, але і з нашоукраїнцями.

Як і інші, він намагався перекричати обурений електорат, та нічого не виходило. Тоді, мабуть втративши останню краплю терпіння, Шкіль сказав рідним львів'янам усе, що думає.

Андрій Васильович подякував їм за те, що "показали своє справжнє неінтелектуальне обличчя" та обізвав свій електорат "зборищем зрадників", на завершення запропонувавши "їм піти випити пива, щоб відновити голосові зв’язки".

Зважаючи на те, що натовп, підігрітий такою відвертістю нардепа, ще більше розпалився, БЮТівці вирішили згорнути політичну програму свого мітингу та запустили виступи естрадних артистів, мета яких полягала у банальному глушінні виступів "Нашої України".

Мітинг НУ було зірвано так само банально та награно, як і мітинг БЮТу.

Проте нашоукраїнці не залишилися у боргу перед своїми колишніми колегами по коаліції і потішили публіку цікавими, іноді навіть інтимними фактами з життя БЮТівців.

Усі виступи зводилися до одного: нас зрадили, а ми були такі хороші. Проте львів'янам навіть така нерізноманітна програма була до вподоби.

Хоч були там і свої цікавинки і перчинки. Вірний Ющенкові УНП запропонував створити блок імені Ющенка, а колишній губернатор Львівщини і один із улюбленців Президента Петро Олійник взагалі закликав створити партію імені Ющенка. До речі, цей же Олійник звинуватив БЮТ у змові з комуністами, які "розпинали наших священиків!".

Чи варто казати, що сам Петро Михайлович уже, мабуть, і призабув, що свого часу працював на посаді інструктора міського комітету КПРС.

Щодо інтимних моментів, то ними потішив натовп Ярослав Кендзьор, який ніколи не приховував своєї палкої антипатії до лідерки БЮТ. Не відрізняючи брудних жартів, які виголошуються у компанії захмелілих чоловіків, від політичного гумору, Кендзьор сказав: "Я знаю, що є у Юлі під вишиваною сорочкою". Збуджений натовп, особливо його чоловіча половина, затамував подих в очікуванні ексклюзивних подробиць від нардепа. Чоловічу частину почута правда просто убила, жіночу безмежно потішила. "У неї там кремлівська стіна!" – вигукнув вдоволений своєю обізнаністю нардеп.

Особливо розворушив натовп Юрій Шухевич (син Героя України Романа Шухевича), якого усе частіше використовують у власних цілях цинічні політики.

Коли Юрію Романовичу набридло перекрикувати "попсу", що лунала зі сцени БЮТ, він закликав натовп "зірвати гучномовці і заткнути пельку БЮТівцям". Не відчувши жодної реакції з боку людей на його заклик, Шухевич сказав, що не розуміє, чому люди спокійно за цим спостерігають, замість того, щоб перекинути «бютівський» автобус і «рознести» сцену.

Відчувши, що у повітрі запахло паленим, ведучий зі сцени БЮТ оголосив перерву в концерті на півгодини, щоб дати можливість "Нашій Україні" провести своє віче.

В той же час, коли колишні колеги по коаліції чубилися, поряд із ними популярне на Львівщині ВО "Свобода" заробило собі трохи політичних дивідендів, зігравши політичну виставу "Коза-дереза".

Вистава була поставлена за мотивами однойменної опери Миколи Лисенка.

Політичну історію розіграли: Дід-Пасічник, Коза-Дереза, Янек, Шахтар та Західнячка.

Вистава відбувалась у чотирьох діях і виглядала так. Дія перша: у Києві на базарі люди козу продавали. Дід-Пасічник купує Козу-Дерезу і привозить її додому. Оглянувши хату, кізонька починає поводитися так, аби одного дня заспівати дідові фатальну пісню: "Тут вам і смерть".

Дія друга описує походеньки Кози-Дерези. Дія третя: Коза-Дереза разом з Янеком ховаються у хаті і співають любу їм обом пісеньку "Мурку". Дід, збагнувши, що настала його лиха година, гірко плаче. Бджоли його втішають. У дії четвертій Шахтар та Західнячка, зрозумівши, що їх обкручують солоденькими обіцянками, виганяють Козу-Дерезу разом з Янеком геть із хати.

Отак, без крові та полонених, завершилася перша бійня за Львів. Усі бійці повернулися на свої позиції, щоб зализати поранення і підготуватися до наступного бою, який, безумовно, може вилитися у щось гірше, ніж банальна штовханина та зривання горла.