Померлий 10 років тому повернувся до львівського помешкання

Нині у Львові на подвір’ї будинку на вул. Личаківській, 55 зазвучав голос всесвітньовідомого поета другої половини XX століття Збігнева Герберта, народженого у Львові 29 жовтня 1924 року. Про це повідомив ЗІК.

Трансляція прижиттєвого запису авторської декламації склала концепт акції «Повернення», яку до 10-х роковин смерті Герберта влаштували львівські шанувальники поетового таланту – сценограф, скульптор та режисер Олександр Оверчук і культуролог та поет Юрій Кучерявий. У будинку на вул. Личаківській, 55 дитиною Збігнев разом із сестрою Галиною та братом Янушем жив у трикімнатній квартирі своєї бабусі Марії з Балабанів, вірменки з походженням.

Батьками Збігнева Герберта були Марія з Каняків і Болеслав Герберт, легіонер, юрист, професор економіки, директор банку та відділення страхової компанії «Веста». 1932 р. Герберти переїхали на вул. Пекарську, потім на Тарнавського, а перед війною на Обозну поблизу Стрийського парку. Літували у приміській віллі в Брюховичах. Там їх і застала Друга світова війна. Навчався Герберт у СШ № 14 – так радянська влада перейменувала гімназію, де тепер міститься УКУ. Полоністику юний Герберт студіював у підпільному університеті Яна Казимира, працюючи годувальником вошей в інституті проф. Рудольфа Вейгеля на вул. Зеленій, де виробляли вакцини проти тифу. Навесні 1944 р. Геребрт склав присягу Армії Крайовій, його родина виїхала до Кракова й оселилася в Прошовіцах. До рідного Львова Збігнев Герберт не повертався більш ніколи. На його смерть відгукнулася великою публікацією тільки львівська газета «Поступ»…

По війні Герберт вступив до Краківської академії мистецтв, Ягеллонського університету, та згодом закінчив Торговельну академію магістром економіки й університет Коперніка в Торуні магістром права, у Варшавському університеті студіював філософію. У 1950-ті роки визрів його літературний талант. Із окремою збіркою поезій Герберт дебютував 32-річним. Його одразу порівняли із Чеславом Мілошем і Тадеушем Ружевичем. Поет багато та подовгу подорожував різними країнами Європи, але не емігрував із Польщі. 1968 року у Парижі він одружився із Катажиною Дідушицькою, яка походила з дуже відомого у Львові роду.

1974 р. опублікував найвідомішу свою збірку «Пан Когіто» (ім’я, пов’язане із картезіанською максимою: «мислю, отже існую»). Літературні критики називали Збігнєва Герберта поетом вірності, відзначаючи його винятково новаторську думку в прекрасній літературній формі, ясність послання, глибокий моральний тон, інтелектуальну мужність, самостійність пошуку, знання та тематичну різнорідність у поєднанні з потребою постійно шукати та говорити правду.

Серед львівських літераторів твори Збігнева Герберта українською найбільше перекладали Андрій Павлишин та Віктор Дмитрук. 2001 р. львівське видавництво «Каменяр» видало том вибраних поезій Збігнева Герберта, започаткувавши серію «Бібліотека слов’янської літератури», ідея якої належить Дмитрові Сапізі. У тій книжці було вміщено, зокрема, й автограф вірша Герберта «Дім».