Український фашизм починається з інтернету

Український фашизм починається з інтернету

Останнім часом в Україні почастішали випадки насильства над представниками інших рас. Лише наприкінці нинішнього року таких випадків трапилося одразу декілька. Раніше абсолютно толерантне суспільство почало стрімко заражатися хворобою північно-східного сусіда. В Москві та Пітері насильство на расовому грунті трапляється ледь не щодня.

Як наслідок - Днями  в гуртожитку Національного авіаційного університету невідомі смертельно поранили студента цього вузу, громадянина Гамбії. Здається, невдовзі ми почуємо в офіційних повідомленнях страшне слово «фашизм».

Фашизм (італійською - fascismo, від fascio - зв'язка, об'єднання). З-поміж усіх основних ідеологій ХХ століття фашизм був єдиною ідеологією, що з’явилася на світ воднораз із настанням самого століття. Він є синтезом природженого націоналізму та антимарксистського соціалізму – революційним рухом, заснованим на відкиданні лібералізму, демократії та марксизму.

Видео дня

Так характеризує фашизм одна з Інтернет енциклопедій. Дивно, що тут навіть не згадується ідея надлюдини, а також ворожість до «нижчих» рас. Дивно й те, що сьогоднішні так звані неофашисти, абсолютно не підпадають під поняття фашизму. В принципі, неофашизм – поняття не дуже віддалене від крайньо-радикального націоналізму. Чим сьогодні займаються російські неофашисти? Прагнуть очистити націю від тих, хто на їх думку її забруднює. Чим займаються сьогодні вкрай радикальні українські партії? Намагаються очистити націю від бруду. Єдине, що їх різнить (на щастя) – методи, якими вони цього досягають.

Взагалі в Інтернеті часто зустрічається думка, про те, що неофашисти і скінхеди - це різні люди. Дехто навіть стверджує, що це організації, які суперечать одна одній. Але реально різницю між ними не може пояснити ніхто. Як на мене, це не те, щоб схожі організації, це одне ціле. Власне «скіни» і втілюють ідею над людини.

Що їх вирізняє? Безумовно, кремезна статура, достатньо високий ріст і брита голова, мабуть як дещо спрощене бачення надлюдини Гітлером. І звичайно, залізна дисципліна, яку можливо варто були б узяти на замітку певним політичним силам, що намагаються привести до ладу країну.

Взагалі, неофашизм - явище, можна сказати, природне для різного типу імперій. Оскільки коли відбувається процес завоювання нових земель, країну чекає неминуче розчинення населення колоній серед нації колонізатора. От і виходить, що потім з’являються агресивно налаштовані люди, що спочатку діють по одному, а потім групами і прагнуть вони лише очищення від тих, кого так прагнули завоювати предки. Гітлер у цьому питанні діяв інакше, він просто одразу знищував тих, хто забруднив би його майбутню націю надлюдей.

Отож, неофашисти в Україні - міф чи реальність? Реальність, причому - абсолютна. Хтось це заперечуватиме? Тоді ось вам кілька прикладів. У Львові групка підлітків – школярів закидала афроамериканця каміннями та каштанами, в  той час коли він сидів за столиком літнього кафе. Факт з дитинства: в усіх наших бідах «винні жиди». Факт останній: дівчину побили за те, що вона йшла з негром. Негра, звичайно, теж добряче потовкли.

Звичайно усі ці приклади - ще не підстава говорити про те, що неофашизм, в Україні існує. Але стверджувати, що у суспільстві сьогодні відсутня агресія до іноземців, особливо тих, що дещо відрізняються кольором шкіри, буде окозамилюванням. Скінхеди, як і неофашисти в Україні є. Хоча їх значно більше в «неті». ніж поза ним. Та, безумовно, не можна закривати очі на те, що в Інтернеті існує церква Гітлера, міжнародне неофашистське об’єднання «Кров і Честь» (що дозволяє собі заявляти про становлення в Україні, тоді як кількість їх прихильників не налічує і сотні) та багато інших профашистських об’єднань. З цим необхідно щось робити. Однозначно. Звичайно, ми, так би мовити, демократична країна і не обмежуємо прав людини, але контроль за розповсюдженням такої інформації в Інтернет має бути. Інша справа, що той, хто сидить в «неті» і гавкає на засилля іноземців, нікого не вб’є і не покалічить. Згадаємо, наприклад, про скандал з судом над інтернет-користувачем Тарасом Зеленяком з Новосибірська, який в павутині дозволяв собі вкрай образливі відгуки на адресу росіян. Отже, якщо захотіти – можна викорінити екстремізм навіть в мережі Інтернет.

Основна проблема от в чому: чи зможуть вуличні угрупування вирости до однієї могутньої сили, що займеться «зачистками» цілих міст від іноземців? Оце вже навряд. Україна – країна не імперського типу. І потреби «зачисток» навряд чи з’являться. Та й сумнівна ймовірність, поза очі влади і суспільства, створи потужну неофашистську машину. Найбільше чого варто боятися іноземцям (та й то однієї-двох націй), то це радикального націоналізму, що дедалі популяризується серед молоді, щоправда, це організація, як говорилося вище, що діє однозначно іншими методами ніж неофашисти. І становить небезпеку лише для загарбників.