Реінкарнація Януковича

Тому що... новий імідж маю і нову владу кохаю

Донецький фенікс відродився. На тлі останніх скандалів за кадром залишилася персона, яка себе вперто називала лідером опозиції, але яка з не меншою силою опиралася іти у справжню опозицію. Фанфари й овації: Віктор Янукович повертається у велику політику в новому й несподіваному образі.

Віктор Федорович повернувся з іміджем миротворця, який забув про всі образи “шкодливого кота Леопольда” і здатен у складний для України час підставити плече допомоги. Партія регіонів остаточно сіла в нішу “справжньої європейської конструктивної опозиції”. Ось Тимошенко – це деструктивна й агресивна сила. А ми погоджуємося вести переговори, підписуємо декларації в ім’я майбутнього України, навіть готові підтримати Президента і його кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. Проте не за “так”.

“Просто встретились два одиночества”

У вівторок уперше після теледебатів зустрілися Віктор Андрійович і Віктор Федорович. Як влучно описало інтернет-видання “Обком”, “рука, яка ніколи не крала, потиснула руку, яка не тільки знімала з людей шапки, а й не один раз била по морді”. Нічого дивного: обидва “в житті” виявилися мало схожими на свої стереотипи. Обидва розійшлися із соратниками, обидва втратили добру частину своїх прихильників.

У Януковича справи кепські з відходом в опозицію Юлії Тимошенко. Опозиційно-стійкий електорат донеччанина починає вже забувати про економічні успіхи уряду Януковича і все більше “купляється” на соціально-популістські гасла Тимошенко. Так що свої “тверді” 15-20% Янукович може й не бачити, як своїх вух. Бо бавитися в опозицію – це не для нього.

Янукович уже набавився.

Переживши шок поразки, він активно почав шукати свою політичну нішу. Було всім помітно, що бунт не при владі – це аномалія для Віктора Федоровича. Як результат, спочатку він почав стрімко скочуватися в маргінес – чого варті його проросійські мітинги з “конотопською відьмою” Вітренко та сепаратистські ідеї. Очевидно, оточенню Януковича все-таки вдалося відмовити його від такого згубного шляху. Але відмовити – це одне, а знайти справжню політичну нішу в перенасиченому політичному просторі України – ой, як важко! Тому саме життя підкинуло політтехнологам “регіоналів” найкращий і найприродніший імідж їхнього лідера – імідж керівника, причетного до влади і готового в будь-який час прийти їй на підмогу.

Мир вам

За інформацією джерел ВЛАДИ, під час зустрічі з президентом Янукович поставив дві умови, відповідно до яких “регіони” погоджувалися підтримати президентську креатуру на посаду прем’єра. Це: участь Партії регіонів у розподілі міністерських портфелів (фігурувала цифра 4), а також впровадження політичної реформи вже в кінці жовтня. Звісно, Віктор Ющенко не погодився на ці умови, точніше, на другу з них. А от щодо входження партії Януковича в урядову коаліцію начебто отримано “добро”. Окрім представництва в уряді, Партія регіонів також має плани повернути собі керівництво двома областями – Донецькою та Луганською. Переговори двох Вікторів не завершені. Аналізуючи виступи Януковича, стає зрозумілим, що він продовжує наполягати лише на коаліційності уряду і що його влаштували гарантії президента, що політреформа буде точно впроваджена з січня 2006 року.

Як би не склалася ситуація, це означає, що в Україні зник лідер опозиції Янукович, – він пішов на переговори з владою і має всі шанси бути в ній представленим якщо не особисто, то своїми людьми.