В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Хвороба лікується. Виявляється, "лимонами"

391

Аж в очах ряхтить. Такий калейдоскоп. Аж з ліку збиваєшся. Така сила-силенна цих контор. А химерні назви які – язик заплітається і голова обертом іде: мудрагель на мудрагелі. Герць з корупцією іде не на життя. Списи і долі ламаються, як сірники. Усюди шторм, шквал, справжнє торнадо.

А йому, цьому лиху, хоч би що. І той бере, і тому треба дати, і навіть он яке цабе, а теж не гребує. Наприклад, депутат Сергій Лещенко просто в розпачі і в набат б’є. Вже й німецьку публіку в авторитетній газеті ZEIT оповістив, що "корупція стала міжнародним брендом України". Міністр МВС А.Аваков теж підтверджує, що існує якийсь "вірус хабарництва".

Як бути? Де шукати спасіння? Може ще з десяток інстанцій і сотні нових персон з портфелями наплодити? Точиться ж дискусія, що вкрай необхідно терміново створити спеціалізований антикорупційний суд. Але вже тепер людям несила тягнути всю цю потужну армаду під девізом "анти". Бо високоповажне і зовсім не сором'язливе панство так під себе гребе, що непомітно і мимоволі законослухняним стало. Все робиться по закону. Чесно. Тільки й чути тріск кишень "борцунів", в які ідуть "грубі" державні гроші. Бува, одна лиш місячна премія "важить" кілька сотень тисяч. Слухає таке ошелешений громадянин з пенсією півтори тисячі або чиновник з зарплатою п’ять тисяч гривень і заздрісно думає:

- Отож бо й воно. За такі гроші кожний буде чесний. Просто вдалося присмоктатись…

А що тут неправда? У чому помилка? Невже є святі, які не беруть і брати не будуть? Ні-ні. Таких, кажуть, у нас немає. Святими, як і героями, не народжуються. Святість виховується. От наприклад, є такий молодий, перспективний, успішний керівник державного підприємства (наголошуємо: д е р ж а в н о г о) – голова "Нафтогазу України" А. Коболєв. Запропонуйте йому хабар не те що десять тисяч доларів, а навіть усі 50 або 100. Пан Андрій настільки морально стійкий, що і не подивиться в ваш бік і навіть презирливим поглядом не удостоїть. Бо він притомна людина, яка цінує те, що має. А має він, нівроку, таку синекуру, яка майже нікому із нас і не снилася. У нього тільки ж торік зарплатня виросла, щоб не наврочити, у 18 разів. У 18, Карле! Вона тепер не те що в гаманець "невпихуєма" - навіть не в кожний мішок її впихнеш. Минулого року, наприклад, вона досягла 40 тисяч доларів. Але це не все. Очікується "покращення". Бо до посадового окладу в 1 041 000 грн., згідно з колективним договором, ще й премія може бути 200%. Отже "місячна вартість" 38-річного обдарування може становити 3 123 000 грн. Кожне слово, кожний зирк, кожний порух – на вагу золота. А чого таке щастя, питаєте, привалило, може і не геніальній людині і точно – не лауреату Нобелівської премії, навіть не академіку і не винахіднику. Все просто. Є геніальні державні мужі, які все це придумали. Мільйонні зарплати пана Коболєва, виявляється, задля того, щоб не було корупції. Іншими словами, щоб не крав. Це, по-перше. А, по-друге, керівники аналогічних компаній в так званих цивілізованих країнах теж добряче заробляють. Пан Коболєв з цими тезами абсолютно згодний: "Щоб зберегти людину, яка приносить результат, - каже він, - і щоб вона не стала корумпованою, потрібно платити їй на ринковому рівні."

Правильно? Навіть дуже. Мудро? Хто б сумнівався. Браво? Бравіссімо! Нарешті дотумкали, як задавити гідру. Мільйонами! Вони, тільки вони, ці трикляті мільйони просто неперевершені ліки. Посадіть найзатятішого корупціонера в державний броньований "мерс", як у Коболєва, завантажте багажник цими "лимонами", приставте охорону - все, маємо святу, морально здорову людину. Ідилія! Правда, президенти і прем’єр-міністри найпотужніших економік світу такого "ринкового рівня" і не уявляють. Фрау Меркель, скажімо, з лютого 2017 року почала одержувати 18 820 євро – раніше було - 17 992. Обама від планки, встановленої для Коболєва, теж значно відставав.

Висновок: корупціонерів не треба лякати суворими законами, тюрмами, людським осудом або розстрілами, як у Китаї. Ця хвороба лікується інакше. Чуєш, державо? Розпусти каральні органи, скасуй кримінальні статті щодо хабарників. Все це болячку не лікує, ганебний бренд, як переконана вся прогресивна громадськість, нікуди не зникає. Спробуй, державо, "лимонами". Це ж таке комфортне зцілення. Для вчителя і лікаря, для поліцая та митника, дрібного чиновника і навіть міністра. Зрештою, для всієї країни. А то ж все для Коболєвих… Ну ще для Балчунів ("Укрзалізниця"), Смелянських ("Укрпошта")… Вузьке коло цих людей, до яких держава щедра. Нечесно якось, соромно. Всі ж хочуть зарплату "на ринковому рівні". Чи може після цих панів уже нічим платити?

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Место:

Наши блоги

Последние новости