Еволюція зла: теорія походження неосовків

484

Спостерігаючи масову істерію щодо рішення РНБО відносно російських соціальних мереж та реакцію українських користувачів цих мереж, можу сказати, що процес десовєтизації України розпочато. Паростки цього процесу з'явились у законі про квоти на радіо на українську музику та у законі про мову. Але це були лише паростки. Наразі можна говорити, що закон щодо санкцій щодо російських соцмереж є проявом того, що держава Україна почала існування як культурно незалежна одиниця, простіше кажучи, стебло дерева під назвою "Україна" почало рости у швидкому темпі. Нарешті можливим стало розуміння України не як російського придатку, а як окремої культурно-національної одиниці.

Приведу приклад Вконтакті як мережі, з якою я особисто знайомий та якою до 2014 року активно користувався. Вконтакті це ніщо інше як величезний російськомовний простір та реальний "оплот руского мира", адже 95% контенту в цій мережі є надбанням російської культури, я б навіть сказав культури "нових рускіх", адже гопніки з 90-х нікуди не ділись. Багато з цих гопників стали чиновниками (деякі навіть вищого рангу), бізнесменами, а деякі потрапили в тюрму і деградувати з поважних у своїх колах спілкування крадіїв на люмпенів та тітушок. Всі ці гопніки з інтернетизацією Росії, яка відбулась значно раніше ніж така в Україні, перелізли на дуже інноваційну річ тих часів – форуми.

Гопніки почали влаштовувати справжні баталії з коментарів, або навпаки, ставали модераторами в темах та знаходили собі жертв для того аби їх опустити, хоча б віртуально. З появою соцмереж життя гопників стало дуже простим, адже форуми дуже сильно обмежували свободу щодо розповсюдження інформації. У Вконтакті для них був рай, адже там можна було слухати безкоштовну музику, грати в ігри, переписуватись з іншими гопниками як приватно так і публічно, завантажувати та дивитись порно – для гопника ці речі були незамінними, особливо в комбінації. З часом у гопників почали підростати дітки, які наразі ну дуже сильно протестують проти закриття соцмереж, в яких навіть їхні батьки є. Таким чином, логічним є той факт, що генерацією контенту займались і займаються ті самі люмпени, тітушки, гопніки і їхні "личинки", як прийнято висловлюватись в їхніх колах про дітей.

Переходячи до кейсів, варто згадати такі "чудові" публічні сторінки у вконтактє як "мдк", "орлєнок", "пацанскій цитатнік", "World of History", "69", "Я тєбя хочу", "Лєнтач", "Тіжорнал", "Патап і нася", "Гріби", "Умний цитатнік". Всі ці пабліки були та досі є в підписках багатьох українських користувачів. В пабліку про історію чітко простежується викривлення історії під загальноприйнятий в Росії "канон", про перші два пабілки я взагалі хотів би не говорити, адже ці пабліки викликають деградацію в людей, адже там прийнятим є когось гнобити, наприклад інвалідів, громадян похилого віку, жінок, українців, будь-які соціальні групи.

В Росії взагалі гноблення когось одного групою є своєрідною національною забавою, адже сенс Росії тоді втрачається як держави, адже в гопників прийнято робити дві речі – "Шота гдє та у кавота намутить, тоесть отобрать" та "кавота папустить", ну а Росія, логічно, за всіма міжнародними нормами – держава-гопнік. Пабліки "69" та "Я тєбя хочу" створений спеціально для того, аби школьніки та школьніци замість читання книжок читали чиїсь порноцитати, переглядали відповідний контент, тобто порнуху. "Лєнтач" і "Тіжорнал" – спеціальні російські ЗМІ, які неначебто створюють образ опозиційності (типу Дождя, але кручє!), але в той же час ніколи не пропустять можливості написати "чо там у хохлов" і в черговий раз принизити Україну (папустить, проще гаваря!). Про всілякі цитатніки й годі говорити! Це справжнісінький елемент формування суспільної думки у молоді, адже там або одне з трьох – цитати які приписують людям які їх не казали, цитати без імені які мають автора, цитати суто російських авторів.

Таким чином, сумуючи всі ці фактори, коли ось такий собі підліток з Києва у час коли йде війна в його країні читає спочатку інтерпретацію "вєлікодєржавной" історії, де стаття в якій написано що Бандера/Мазепа/Шухевич або хто там ще – зрадник, потім читає цитату про те, що "мы русские, с нами сила", читає новину з російських джерел масової інформації про те, що "В Украине запретили русский язик", заходить на паблік "мємчікав", де бачить картинку в якій якимось чином пригноблюється Україна або українці, а йому ще й в повідомлення пишуть росіяни якісь ідеї про великодержавність та триєдинство трьох слов'янських народів, де є один брат переросток, який двох інших тримає на ціпку, бо, мовляв, ті двоє дуже тупі і самі не можуть жити, залишається лише уявити за кого буде ця людина голосувати на виборах при досягненні 18 років, або взагалі свій голос кому подарує, адже така людина не одна, бо інші ж також є, які читають такі самі новини в російській соцмережі. Саме ці люди проголосують замість того самого, який начитався у вконтактє про "Жидовскую власть!" "Американцев оккупировавших Украину" і про те, що "всє равно нічєго нє ізмєніт твой голас!" у своїх улюблених спільнотах.

Таким чином формується політичний абсентеїзм, неосовок, а сам вконтактє, як і одноглазники є своєрідними втіленнями неосовка, адже зібрали під своїм дахом жителів всіх пострадянських республік під знаменем "єдінства", в якому все російське – основа. Багато хто каже, що це є цензурою забороняти використання цих сайтів. Це не є так, адже доступ до інших, світових джерел інформації ні у якому разі не був обмежений, лише до російських, які є серйозною загрозою інформаційноЇ безпеки України. Також, ще ніколи заборону розповсюдження суспільно шкідливої інформації (наприклад групи які штовхали на самогубства) не називали цензурою, це те саме, що сказати, що заборона просування ідей гітлера або сталіна є цензурою.

Таким чином ми сьогодні спостерігаємо один з найбільших етапів суспільної трансформації більшості українців з неосовків у цивілізовану європейську націю. Логічним є той факт, що історію робить активна меншість, а пасивна більшість має лише не зважати на це і не заважати цьому процесу. Згадуючи досвід Естонії, коли у 1991 році вони дистанціювали радянщину від себе, ввівши "екзамени на громадянство", можна сказати, що ідентичний процес є і зараз в Україні, коли радянщину дистанціюють. Саме тому рішення РНБО і Президента України є не просто доречним, а наддоречним, хіба що зробити його мали набагато раніше, приблизно з самого початку окупації Криму.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель" на Facebook, следите за обновлениями!

Место:

Наши блоги

Последние новости

Загрузка...