Блог | Чи потрібні українцям трудові книжки?
Навіть якщо ви дуже талановиті і докладаєте великі зусилля,
для деяких результатів просто потрібен час: ви не отримаєте дитини через місяць,
навіть якщо змусите завагітніти дев'ять жінок одночасно. © Уоррен Баффет
Кожного дня ми дізнаємось про новий проект реформ в тій чи іншій сфері. Не перебуваючи осторонь цієї трендової тенденції, минулого тижня Міністерство економічного розвитку і торгівлі України знову згадало про давно забуту ідею щодо ліквідації інституту трудових книжок.
Так, в Міністерстві пояснили, що такий крок вважають економічно обґрунтованим – його впровадження дозволить зекономити близько 500 млн. гривень, які витрачаються щороку на адміністрування та зберігання трудових книжок, та і взагалі – ще трохи наблизить Україну до Європейського Союзу, адже Франція відмінила згаданий інститут ще в 1890 році, Італія – в 1997 році, Словенія – в 2009 році.
Якщо ж аналізувати реальність та ефективність запропонованої ініціативи станом на даний момент, то для початку ми маємо згадати про те, що сама Інструкція ведення трудових книжок працівників була затверджена майже чверть століття тому – у 1993 році, і суттєвих змін з того часу до неї не вносилось. А якщо до цього додати і те, що ця інструкція мало в чому відрізняється від своєї попередниці – Інструкції про порядок ведення трудових книжок 1974 року, то стає абсолютно зрозуміло, що сама ідея ведення трудових книжок є морально застарілою та потребує реформування.
Читайте: Павел Розенко: под лозунгом "отменяем трудовые" - судьбы миллионов людей
Крім того, як вважають деякі спеціалісти, у 2002 році розпочав свою роботу Єдиний державний реєстр, в якому фіксуються суми відрахувань у Пенсійний Фонд, і який є підставою для призначення і нарахування розміру пенсії. Крім того, на думку цих же спеціалістів, візові центри і консульства теж давно відмовились від вимоги щодо надання копії трудової книжки для отримання візи і вимагають надання лише довідок з місця роботи із зазначенням розміру заробітної плати за останні 6 місяців.
Проте, поряд з цими, на перший погляд позитивними сторонами, є достатньо багато труднощів, які можуть стати вагомою перешкодою у ефективному впровадженні такої реформи.
Перш за все, найочевиднішими труднощами є ті, про які говорив міністр соціальної політики Павло Розенко, як-то: необхідність підтвердження робочого стажу, який набули українці до 2002 року при відсутності трудової книжки; відсутність єдиної централізованої системи Пенсійного Фонду і необхідність отримання підтверджень стажу лише за місцем проживання людини (а у випадку переміщення по різним областям потрібно надсилати інформацію у різні регіони та компонувати її).
Крім того, давайте згадаємо і про те, що у випадку зловживань з боку роботодавця по невиплаті заробітної плати і відсутність офіційного працевлаштування, запис в трудовій книжці інколи може служити єдиним підтвердженням факту перебування працівника і роботодавця у взаємовідносинах.
Читайте: Розенко объяснил, чем чревата спешка в отмене трудовых книжек
Більше того, незрозуміло як у випадку ліквідації трудових книжок буде фіксуватись причина звільнення працівника, як працівник зможе впливати на те, яка підстава буде внесена у реєстр, якщо він буде створений?
Додатково невирішеною проблемою буде, на мій погляд, доступ потенційного роботодавця до інформації щодо минулого місця роботи працівника. Давайте згадаємо, що інформація про особу відноситься до категорії конфіденційних і доступ до неї є обмеженим, в той час як зараз така проблема достатньо просто вирішується шляхом пред’явлення трудової книжки.
Таким чином, як на мене, інститут трудових книжок потрібно ліквідувати, проте для того, щоб це зробити, необхідно, в першу чергу, підготувати відповідну правову базу. Мені здається, що доцільним було би і запустити пілотний проект в одному з регіонів України і вже на підставі досвіду його функціонування, вносити зміни до законів та самого порядку. Тільки впровадження всіх зазначених заходів зможе зробити реформу по-справжньому ефективною та принесе той позитивний ефект, поява якого очікується реформаторами та суспільством.
