УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Клізма мультикультуралізму

705
Клізма мультикультуралізму

У ці дні у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання на тему: "Етнонаціональна політика: здобутки та перспективи", де підсумовується все, що зроблено за 20 років, аналізуються причини невдач та визначається державна політика на майбутнє. Але бдітєльний товариш Калєснічєнка не дає нікому задрімати, а хутенько виймає "из широких штанин дубликатом бесценного груза" одну з таких проблем: "толерантність українського суспільства".

Видео дня

Виясняється, що це міф, жодної толерантності нема, а, судячи, з відомої виставки штатного провокатора, ніколи й не було. Просто Калєснічєнка дуже погано знає історію і тому не може дійти одного незаперечного висновку, що толерантність між сусідніми народами – це міф світового масштабу, а не лише український. Візьмімо лишень улюблених владою і регіоналами росіян. Чи не вони влаштували справдешній геноцид для своїх малих народів? Наприклад, споювали і нищили народи Півночі, насильно забирали дітей під тим приводом, що діткам треба до школи ходити, а там асимілювали, бо ж ніхто й не збирався діток учити чукотською, керекською чи тофаларською мовами.

А що творилося на Кавказі в середині ХІХ сторіччя? Чому черкеси та інші кавказькі народи воліли утекти до Туреччини, аніж зостатися в Росії? Чому те саме вчинили кримські татари, яких зараз у Туреччині кілька мільйонів? Але такий самий геноцид творила царська влада і в Середній Азії.

Калєснічєнка розпачає, що рівень толерантності з 1994 по 2010 рр. в Україні стосовно росіян знизився з 80% до 45%, ромів – з 11% до 2%, а євреїв... – з 11% до 33% (???). При цьому, як бачите, з арифметикою в нього не альо, бо цифри щодо євреїв свідчать про зростання, а не зниження. Але якщо ви спробуєте перевірити ці дані, то побачите, що усе це липа.

"Опитування, яке проводилось КМІС у лютому 2010 р. показало, що найвищий рівень толерантності у населення України є до 3-х етнічних груп: росіян (85%), білорусів (76%) та євреїв (63%). Найнижча толерантність до представників чорної раси (тільки 22% погоджуються, щоб вони жили в Україні). Є ще 6 етнічних груп, до яких рівень толерантності нижчий за 50%: німці (38%), цигани (37%), румуни (36%), канадці (36%), американці (35%), французи (33%)". Звідки узяв свої цифри Калєснічєнка – невідомо. Зрештою, його не раз уже ловили на підтасовуванні фактів. Як на мене, то усі ці цифри викликають посмішку, особливо низький рівень толерантності до французів або канадців. Постає питання: а чи бачили опитувані коли-небудь живого француза або канадця?

Якби Калєснічєнка спробував порівняти свої дані з рівнем толерантності щодо різних народів у таких цивілізованих країнах, як Франція, Великобританія чи Німеччина, він був би неабияк здивований – там чужинців недолюблюють ще дужче. Далі Калєснічєнка починає потрясати іншими цифрами – даними про випадки ксенофобії. І тут теж перекручує дані, фальшує і підтасовує. А відтак починає бити у дзвони, що "сфера міжнаціональних відносин потребує невідкладних рішучих дій з боку держави". А при цьому замовчує той факт, що найвищий рівень ксенофобії спостерігається саме на вотчині регіоналів – у Криму, на Сході й Півдні. Бо де ж іще міг знизитися рівень толерантності до кримських татар? У Галичині, де їх ніколи й не бачили? І це там, на Донбасі і в Криму, ненавидять американців, канадців і французів. "Нє відєл, но осуджаю!" От яка цікава річ! Але навіщо сюди цілу державу вплутувати? Та найкумедніше далі.

Калєснічєнка раптом забідкався, що "Державний комітет з питань національностей і релігій ліквідовано, дорадчі ради з представників національних та мовних меншин розпущено". А хто ж ліквідував і розпустив, як не ваш президент? Гадаю, що й добре зробив, бо толку з тих комітетів було, як з козла молока, а з Калєснічєнка правди. Але рупор партії жодних промахів рідної влади не помічає, а й далі у всьому звинувачує попередню владу. "Зрозуміло, – пише він, – що для багатонаціональної (понад 130 етносів та корінних народів) та полікультурної України – країни понад 30% населення якої (понад 15 млн. осіб) належать до національних та мовних меншин; країни яка створена 20 років тому усіма її громадянами підхід спрямований на насильницьку асиміляцію є "вибухонебезпечним" та просто не буде працювати, що і засвідчила практика діяльність (так в оригіналі, – Ю. В.) команди Президента Ющенка". І знову бачимо сфальшовані дані.

А з постійним тирликанням про 130 етносів слід звертатися не до читачів, а до психіатра. Невже Калєснічєнку невідомо, що у світі знайдеться дуже мало країн, де б не знайшлося ста й більше представників різних етносів? За логікою Калєснічєнка п'ять мордвинів і двоє чукчів, які живуть в Україні, повинні вважатися окремими етносами з усіма належними їм правами? При цьому він ще й не допрацював. Цифра етносів в Україні може бути вища удвічі, адже африканці є представниками конкретних народів, а не лише представниками країн, як вони фігурують в перепису населення, а тому дорогі баконго, баломбі, балубе, бамангала, бамасаба, бамбао, банана і т. д. ласкаво просимо! Ставайте у чергу до Вадіка, він вас усіх ощасливить і по-батьківському зігріє. Та ще й так, як у жодній країні не здогадалися. Бо нікому у Франції язик не повертається проголошувати себе багатонаціональною державою, а тим більше множити кількість державних мов.

Але Калєснічєнка знає своє: "Не потрібно боятися України такої, якою вона є насправді. Багатомовність та поліетнічність, навпаки, є унікальними цивілізаційними перевагами нашої країни як містка між східною та західною цивілізаціями". Про яку унікальність мова, якщо таке саме явище бачимо всюди? Які тут переваги? Може, в тому, що румуни і угорці мають змогу відкривати у нас свої школи, а українці в Румунії і Угорщині примусово асимілюються?

З неабиякою любов'ю цитує Калєснічєнка президента: "Національна приналежність громадян України має бути сформована насамперед на засадах спільного громадянства, утвердженні громадянських свобод, побудові консолідованої демократії, створенні умов для повноцінного та гармонійного розвитку культур національних меншин і корінних народів". І хто це говорить? Той, хто ліквідував комітет з питань національностей і релігій? Твердження Калєснічєнка про те, що "українську націю" слід розуміти як політичне об'єднання усіх громадян України, які можуть бути різними за етнічним походженням чи рідною мово (саме так! – Ю. В.), але поділяють спільне бачення демократичного майбутнього нашої держави" – скидається на прожекти Манілова. Таваріщ депутат! Я розумію, що під час свят довелося не раз перебрати норму, але пора вже й витверезитись. Ви знаєте бодай одну – одну!!! – країну в світі, населення якої мало б "спільне бачення демократичного майбутнього" своєї держави? Цього навіть в СССР не було. Нема навіть у Північній Кореї. Ото закусіть нарешті та розслабтеся. А то добалакалися ви вже до "мультУкультуралізму", а логіки у вас, як кіт наплакав.

Юрій Винничук