Коля Утюг приєднався до Юри Лужка
Або як Київ піарить політиків з інших країн і регіонів
Ще зрозуміло, коли московські політтехнологи піарять наших всяких діячів. Великі професіонали з первопрестольної всі вибори тут програли, але все одно лишилися задоволеними – грошики ж бо додому привезли. А ось київські діячі піарять москвичів й інших регіоналів цілком безкоштовно. Таке враження, що діти в них дома не плачуть і сім`ї годувати їм не треба.
Раніше в нас тільки Юра Лужок піарився, а тепер ще й Коля Утюг додався. Кілька тижнів тому ляпнув він у Донецьку якусь дурницю про єдину державну мову в Україні, але не українську, а російську. Тут же з Києва у нього отруєні сарказмом критичні стріли від щирих однопартійців Ганни Стеців і Тараса Чорновола полетіли. І секретар Донецької міськради Микола Левченко сам того не сподівався, але прокинувся знаменитим. На цьому він не заспокоївся, а ще й провів прес-конференцію в УНІАН, де розповів драматичну історію про „утюг”, тобто про праску. Вся драма полягала в тому, що „утюг”, який він десь купив, мав інструкцію винятково українською мовою і це стало порушенням його мовних прав.
Герой газет, радіо і телебачення не поділився з журналістами, що він, не розібравшись з інструкцією, робив з тим „утюгом” – став забивати цвяхи чи, може, чухав собі потилицю. Ні, він повторив свою стару тезу про єдину державну російську мову в Україні. А ще щось брехав про відсутність українського словника технічної термінології, який насправді виданий ще в другій половині 90-х років минулого століття. За це його хтось облив кефіром. А заступник голови парламенту Микола Томенко уподібнився до своїх колег з Партії регіонів Ганни Стеців і Тараса Чорновола і гнівно закликав лідера партії розібратися з „донецьким хамом” – і Утюг прокинувся ще знаменитішим.
А Служба Безпеки України схаменулася і вирішила з балачками Юри Лужка у Севастополі розібратися. Він, мовляв, своїм язиком ляпав щось таке, що загрожує суверенітетові і територіальній цілісності України. Наше СБУ нарешті вирішило м`язами погратися – хоче його до нас на допит запросити. Чекають його наші доблесні спецслужби, чекають, а Лужок, боягуз, так і не сів на літак й не прилетів до Києва виправдовуватися за свої негідні вчинки. Зате в пресі галасу наробили стільки, наче Лужок уже відбуває справедливе покарання за українськими гратами. А в очах своїх співвітчизників мер Москви Лужков виглядає тепер непідкупним захисником російських національних інтересів – борцем за повернення Криму в склад Росії.
„Так що? – гнівно запитають мене патріоти, - відсіч всім цим провокаторам не треба давати? Нехай вони так і продовжують гадити на Україну?”. Гадити на Україну, певна річ, не треба дозволяти. Але ж захисники наших національних інтересів діють так, наче записалися до команди об`єктів своєї критики. Бо вони роблять перше, що їм приходить у голову – починають обурено лаяти своїх опонентів. А тим тільки того і треба. Лужок лише шкодує, що його СБУ піарить, а не сам Президент. А Утюг переживає, що його кефіром облили, а не кинули „коктейль Молотова” – ну не справжній „коктейль”, а такий собі, щоб ніхто не постраждав, але він міг сказати, наче його намагалися відправити на той світ.
Пригадується, був у Криму один діяч, який все шумів, шумів, піаритися намагався і рухав півострів подалі від України. Звісно, з ним полемізували трохи, але це було не головне. Одного дня він прокинувся і виявив, що він... ні, не знаменитий, а його посаду взагалі ліквідовано. І все було зроблено в рамках закону. І катастрофи не сталося. І цей діяч тепер викладає у якомусь московському вузі. У Криму ним більше і не пахне.
А Лужок і Утюг зовсім навпаки – без посад не залишаться. Один – хто зна – може насмілитися на Президента Росії балотуватися. А другий – теж хто зна – висуне себе на посаду мера Донецька. І шанси, можливо, у них непогані будуть. Бо в Києві їх таки добряче пропарили.
Юрій Луканов, для "Обозревателя".