За донос Тимошенко в Тернополі садять бізнесменів

У Тернополі заарештовано двох бізнесменів – постачальників цукрового буряка за спроби незаконного повернення ПДВ. Цю інформацію розповсюдив департамент громадських зв’язків МВС. Проте, як неофіційно повідомляють самі правоохоронці, ця операція стала наслідком звернення Тернопільської обласної ради, контрольованої БЮТ, до Кабінету міністрів, Генеральної прокуратури та лідера БЮТ Юлії Тимошенко з проханням вплинути на народних депутатів від БЮТ Богдана Губського та Павла Костенка, які через “Українську продовольчу компанію” контролюють 6 з 8-ми цукрових заводів у Тернопільській області та заборгували аграріям близько 35 млн. грн.

Видео дня

БЮТівці навели на своїх. Бо не могли вже терпіти

Джерело “Оглядача” в Міністерстві внутрішніх справ повідомляє, що двоє затриманих бізнесменів мали причетність до так званих фірм-одноденок, через які намагалися отримати відшкодування ПДВ за фіктивну поставку цукрового буряка на суму 1,5 млн. грн. За деякими даними, затримані добродії мають причетність до багатьох інших подібних оборудок, але слідство ще поки не готове про це заявляти публічно. Наше джерело також повідомляє, що тернопільська Феміда вийшла на цих панів після звернення тернопільських бютівців, зацікавившись бізнес-структурами, близькими до Богдана Губського та Павла Костенка, на рахунки яких надходили левові суми від згаданих тернопільських підприємств. Зважаючи на таємницю слідства, утримаємось від переоповідання подробиць справи, додамо лише, що розслідування обіцяє стати доволі гучним, оскільки стосуватимуться шахрайства на десятки мільйонів гривень і може вийти на високих осіб в лавах української опозиції.

“Для проведення посівної кампанії Тернопільщині потрібно 280 млн грн, натомість аграрії забезпечені коштами лише на третину. Ще якась частина господарств зможе отримати банківські кредити. Загальний дефіцит коштів по області становить 78 млн. грн”: - ці дані озвучив у своєму виступі на сесії обласної ради заступник голови облдержадміністрації Петро Вовчук.

“Більше того, цукрові заводи “Української продовольчої кампанії”, власниками яких є Губський, Костенко взагалі не ведуть жодних робіт з підготовки сезону-2007, не укладають угод щодо прийому продукції восени цього року, — підкреслив Петро Вовчук. — До того, УПК досі не розрахувалась із селянами за здану торік продукцію. Борг становить 32 млн 700 тис. грн”. За даними обласної влади, у грошовій формі Українська продовольча кампанія не розраховується взагалі, а розраховуючись цукром, оцінює продукції по 2,85 грн за кілограм, тоді як реальна ціна – 2,20 грн.

Іван МудрийМудрий пішов війною на “Українську торговельну кампанію”

Подружжя Івана та Уляни Мудрих зі Швайківець, що під Чортковом, займаються фермерством уже багато років. Але цього року вперше вимушені були вдатися до крайнього кроку, до чого підштовхнула безвихідь. Восени фермери здали на Борщівський цукрозавод (контролюється Українською продовольчою кампанією) 2 тисячі 200 тонн цукрових буряків. Згідно з угодою, адміністрація підприємства зобов’язувалась розрахуватись до 1 грудня 2006 р. та віддати 149 тис. 600 кг цукру. Однак і три місяці потому виконавчий директор заводу Юрій Пудлик лише розводив руками, мовляв, грошей немає, цукру – теж. Це при тому, що вартість цукру постійно падає: якщо напередоні нового року мішок цукру на ринку коштував 130 грн, то зараз — 90 грн. До того ж, окрилений обіцянкою попереднього міністра сільського господарства пана Барановського Мудрі вирішили придбати агротехніку і ризикнули взяти кредити: короткострокові та довготермінові. Грошей як не було, так і нема, банківські відсотки лише збільшуються.

19 лютого ц.р. Іван і вся його “бригада” — обидва сини, двоє братів та троє найманих робіників вирішили пікетувати підприємство: з ранку КамАЗом вони перекрили в’їзд на території Борщівського цукрового. Першими на місце приїхали правоохоронці, потім — представники районної влади, і лише директор заводу не поспішав вийти та у черговий раз щось пообіцяти. Тим не менш, у понеділок, 26 лютого, фермеру віддали весь заборгований цукор. Тепер ще справа за мелясою, якщо за неї будуть розраховуватись такими ж темпами, влітку, коли піде консервація, може, й отримає своїх 26 тис. грн, - гірко жартує.

“Все просто, — знизує плечима голова Чортківської райради Роман Чортківський, — Борщівський цукровий завод належить “Українській торговельній кампанії”, якою керують Губський, Костенко, Суркіс. Тобто керівництво у Києві, дирекція ж фінансами не керує”. Подружжя Мудрих не перші, хто має проблеми з заводом. Зі слів Івана Теодоровича, один фермер два роки “вибивав” свої гроші, аж поки з ним не розрахувались за принципом: “На тобі, Боже, що мені не гоже”, а дядько й тому був радий.

Натомість Мудрі просто не могли чекати. Кредити підпирають, держава ж відшкодовувати обіцяні відсотки не поспішає. Зараз у них під заставою дім, техніка, новий врожай. До того ж на носі нова посівна, а міндобрива, гербициди просто так ніхто не дасть. Минулого року пан Іван до орендованих 400 гектарів взяв ще пару сотень гектарів. “Поле було таке забур’янено, що гербіциди не брали, “Кіровця” (трактора) не було видно, довелося спочатку все скосити”, — каже він. Восени засіяв по сто гектарів озимини та ріпаку, решта піде під цукрові буряки, зернові, гречку, планує газда. Взимку, коли день короткий і роботи практично нема, наймані робітники у нього отримують по 750 грн, влітку, зрозуміло, платня набагато вища. Для Тернопільщини це непогані гроші. “На землі треба наробитись і щодня їй не раз вклонитись, але державні чиновники нас не розуміє і не підтримує”, — приречено зітхає він, — “Вони мріють про садок вишневий коло хати, хоча наші садки й цукрові буряки для них — кістка в горлі”.

“За моє ж жито мене і бито”

Спілкуючись з аграріями не раз можна почути, що на приймальних пунктах цукрових заводів УПК постійно знижується цукристість коренеплодів, а також штучно збільшується забрудненість. Конкретний приклад: у Лановецькому районі працює свій цукровий завод. Але більшість фермерів возили буряки у сусідню Хмельницьку область – за 40-60 кілометрів, аби здати свою продукцію на заводи, що не підконтрольні УПК. «Агрофірма «Чайчинецька» Лановецького району розташована неподалік підприємства “Ланівці-цукор”, але керівник цього КСП, депутат обласної ради Борис Батринчук здавав врожай буряків до Теофіпольського цукрового заводу сусідньої – Хмельницької – області. “Якщо у Ланівцях нам платили за тонну буряків по 230 гривень або давали 70 кілограмів цукру, то у Теофіполі — 240 гривень або 78 кілограмів готового продукту, - говорить пан Микола. - І це ще не все. Лановецькими приймальниками забрудненість коренеплодів визнавалася не нижчою 14-16%, а цукристість — не більшою 15%. А от у лабораторії теофіпольського заводу посвідчили значно кращу якість нашої сировини: лише 8% забрудненості і понад 17% вмісту цукру в буряках”. При цьому він додає, що “Українська продовольча кампанія поводиться” за принципом “нікуди з підводного човна селянин не дінеться”. До сказано варто додати, що на деяких заводах дають навіть по 65 кг за здану тонну буряків.

“Така сваволля виникла у нас з перших днів діяльності УПК, - каже Борис Батринчук. – І якщо би здавав буряки до “Ланівці-цукор”, отримав би 68 кг цукру з тонни, а в на Теофіпольському заводі отримав 78 кг. Різниця для нас дуже відчутна”

В розпал здачі буряків газети публікували коментарі фахівців ДП «Тернопільстандартметрологія», згідно з якими на цукроварнях «Української продовольчої компанії» показники фізичної забрудненості буряків упродовж останніх кількох років завищували в середньому на 2-4%. А газета “Сільські вісті” повідомляла, що у Великих Бірках Тернопільського району, за словами селищного голови Оксани Даннікової, забрудненість навіть у сонячні дні сягала навіть 16%. Одна з тернопільських газет опублікувала лист із Гусятинського району, які цікавилися, до якого часу їх будуть обдурювати керівники цукрового заводу: спершу обіцяли видавати в оплату цукор з розрахунку 70% від виходу готового продукту із зданих коренеплодів, але потім долю аграріїв зменшили до 60%. “Ясність внесла бухгалтер підприємства Л. Багрій: скільки цукру віддавати селянам, визначають не місцеві переробники, а «Українська продовольча компанія». Словом, якщо у когось є претензії, то гайда до Києва, де, мов боги на Олімпі, осіли оті благодійники! І їздять селяни, оббивають пороги столичного офісу компанії, випрошуючи своє, тяжкою працею зароблене. А там — як уже пани звелять, так і буде”, - пишуть “Сільські вісті”. Крім того, газета згадує, як селяни , довго добивалися оплати за здану ще у 2005 році продукції на ТОВ «Борщів-цукор». Призначений компанією «самостійний» директор заводу Ю. Пудлик лише безпорадно розводив руками: «Я цього не вирішу, гроші не у мене...» І телефонував своїм босам до Києва, щоб «увійшли» у становище. По суті, кілька місяців бізнесмени користувалися своєрідним безвідсотковим селянським кредитом. За той час значно подорожчали міндобрива, пальне, запчастини. Отже, знову програло село. З цього приводу голова Тернопільської обласної ради Михайло Миколенко зауважив, що таким чином здавальників обдурили на 5 млн. грн!

Характерно, що аграрна Тернопільська область на останніх парламентських виборах 33% голосів віддала у виборчу скарбницю БЮТ. І не дивно, що нині представники області, маючи намір захистити село, апелюють саме до Юлії Володимирівни, аби та стала на захист Тернопільщини перед Богданом Губським та Павлом Костенком. Але Юлія Володимирівна поки що не відгукнулася.