Регіони замінили ПіСУАР гуманітарною катастрофою

Тому самому, де у їхніх головах постала тінь ПіСУАРу, себто Південно-східної автономної республіки. Вони - це депутати місцевих Рад Півдня і Сходу України.

Правда, між "тоді" і "зараз" деякі відмінності є. Тоді мер Москви Юрій Лужков виступав - розповідав, що без картуза свого улюбленого він схожий на Януковича. Цього разу навряд чи він там буде, бо розчарувалася Москва у малоросах – не виправдовують вони її сподівань. Тоді там Янукович виступав і ганьбив "помаранчевих козлів", котрі заважають йому жити. А тепер: який там Янукович! Та що ви! Ніякого Януковича і близько нема – так народу ініціатори розповідають. Це все - винятково ініціатива місцевої влади, кажуть вони. Про ПіСУАР не балакатимуть, а лише про гуманітарну катастрофу. Виявляється, російськомовній громаді України скоро гаплик настане.

Тільки дивна якась штука виходить. Сиділи вони собі три роки, ну не те, щоб мовчали, а так ліниво щось там патякали – й ось раптом надумали заволати на весь голос. Заволає насамперед Луганщина, Донеччина і Крим, які повністю контрольовані Партією регіонів. Але щось не віриться: невже вони роблять це без відома свого лідера? Якась неув`язочка виходить. Та всі дива зникають, коли порівняти реалії листопада 2004 року і нинішнього листопада. А вони, попри всі відмінності, по суті своїй дуже подібні.

Тоді ставало все більш очевидним, що висуванець від тодішньої влади Віктор Янукович пролітає на виборах. Мені пригадуються теледебати, що відбулися вже, коли Янукович стопудово програвав, здається, перед третім туром. Найгучнішою його тезою було вичавити з Ющенка обіцянку взяти його на роботу главою уряду. Він вперто повторював це запитання разів п`ять. Це була яскрава ілюстрація очевидної істини, що партія великого капіталу не може себе навіть уявити не при владі.

Так ось зібраний іще до тодішніх теледебатів сєверодонецький з`їзд мав на меті показати: якщо помаранчеві нас від влади усунуть, то ми їм влаштуємо веселе життя у вигляді вже згадуваного ПіСУАРу. Та регіони до влади таки повернулися, і все їхнє вільнодумство закінчилося. Тепер Партія регонів, хоч і набрала як партія найбільше голосів на парламентських виборах, але в сумі своїй помаранчеві набрали більше.

Отож, перед побратимами Януковича, як і три роки тому, знову постала загроза опинитися усунутими від корита. Звідси й усі ці інтриги щодо створенням робочої групи з підготовки чергової сесії Верховної Ради, ультиматуми від регіоналки Раїси Богатирьової, обіцянки Тараса Чорновола заблокувати трибуну Верховної Ради. Та ці аргументи досить слабенькі, їх за наявності волі і злагодженості легко подолати. Що робити? Ну не стануть же регіонали скандалити з вимогою провести, як вони писали у своїх резолюціях, системну політичну реформу, котра б дозволила збалансувати повноваження всіх гілок влади. Під такою тезою всі помаранчеві підпишуться одноголосно.

Отож, лишається повернутися до старої, випробуваної теми: розповісти російськомовній громаді, що їй загрожує гуманітарна катастрофа. Якщо не прислухається помаранчева більшість, то можна і на страйки піти, такий-сякий новий Майдан організувати з безробітних – слава Богу, бабла вистачить. При цьому Янукович на щось сподівається і не хоче відкрито сваритися з Президентом. Тому формально він самоусунувся від сєвердонецьких авантюр. Але таким чином він приховано демонструє м`язи. Та щойно регіоналів допустять до теплих крісел, як гуманітарна катастрофа негайно закінчиться. Все принишкне до наступного програшу на виборах.