Камасутра наше все

Камасутра наше все

Власне, 19-го жовтня одне інформагентство (звичайно, не без власної вигоди) влаштувало такий собі круглий стіл за участі інтелектуальних монстрів нашої політики. І тему їм відповідно до рівня IQ підібрали — «Повернення Тимошенко».

Ой, дівчата, я вам скажу, коли жінки збираються після роботи, щоб трохи потеревенити і промити кісточки своїм благовірним, це ще якось можна зрозуміти. Але коли збираються п’ятеро мужиків, причому, не слюсарів же, а політичних діячів і не за склянкою «сивухи», а з мінералочкою, у краваточках, то це вже починається ухил від норми, їй Богу, дівчата.

І ото, як почали вражати рівнем обізнаності та поінформованості, то ледь уклалися у півтори години: а журналістам же теж і покурить хочеться і «покушать», і взагалі, декому, може, і насрать на ту політику. Таки нє, досидь, дослухай, а тоді ще й матеріал зроби. Я вам так скажу, «мальчікі і дєвочкі», непроста ця справа - слухати бредні навіжених і робити серйозні лиця, ой не проста, тут би й неустойку треба вимагати за порушення психічного стану у здорових людей. Так у кого вимагати з такою, мать її, бюрократією.

Видео дня

А перш за все взялися вирішувати от яке питання: який символ треба ставити в кінці теми. Чи то крапку, чи то три, чи кому, от тут і самий хитрий найшовся — Сергій Гмиря (скажу вам, дітки, комуністи - вони як пізанська вежа: рейтинг падає, падає, та все ніяк) — каже: «Я б на вашому місці поставив знак питання в кінці». Ото ще один знавець граматики знайшовся. Та й взагалі, скажу вам, що там дискутувати — смайлика домалювати і буде в самий раз.

Так от, як узявся Гмиря, комуніст від народження (а це, вважайте, діагноз), філософствувати і одразу його на Нобелівську премію потягнуло, каже — для України повернення Тимошенко рівносильне падінню метеориту, подібного до того, що знищив динозаврів. Оце, блін, ще один спелеолог знайшовся і головне ж не подумав, що ляпнув. Динозавр з червоним прапором у лапках.

Нє, так якщо метеорит «Юля» оцих самих динозаврів доведе до вимирання, то я навіть не проти такого падіння, навіть готовий ручку цілувати, не всі ж політики однакові: одні руками гребуть гроші, інші – землю тягнуть.

Хоч з іншого боку головне, щоб цей самий метеорит «Юля» раптом не перетворився на метеоризм, а то, отримаємо ще одну хімічну катастрофу. І не десь там, на заході, а тут в самому центрі столиці. Ви, по-перше, уявіть собі, скільки космонавтів по Києву почне ходити і спілкуватися з Марсом, оце Лєня, звичайно, зрадіє. А по-друге, ви ж зауважте — Ющенко точно добіжить туди з лопатою швидше за Шуфрича з брансбойтом, а що далі почнеться, самі знаєте.

От за що я люблю Чорновола… Ні, не так. За що я люблю Чорновола? Нє, ну дядько - просто красень, що тут скажеш. Він і інтелектом полюбляє осяяти присутніх, і дурника зіграти: оце ремінця затягнув під пузом, піджак розстібнув, шкода, на грудях медалей нема, заходить до зали і, побачивши журналістів, питає: «О, а що це тут?» Ледь стримуєшся, щоб не сказати: реаліті-шоу «дурДом-2».

Ну, оце слово йому дали, а балакати за вимогою організаторів треба тільки російською, він і каже: «Я сразу прашу пращенія у тех, для каво етат язик радной, патамушта я єво каверкаю безбожно», — і посміхається, культурний бач, знайшовся. А хоч одна шваль вибачалася колись за те, як перекручує українську мову? Ой, Тарасику, ви б «лідєра» свого отакій культурі навчили …

Оце завжди мріяв дізнатися, які ж книжки читають політики? Виявляється — Конфуція. От, ти моя «умнічка». І навіть цитує, але перекручує ще безбожніше, ніж російську мову. «Нам треба сидіти на березі ревучого Дніпра і чекати, поки пропливуть мертвонароджені надії на помаранчеву коаліцію». Нє, ну культура культурою, я, звичайно, радий, що є у політиків бажання Конфуція читати, та для Тарасика, мабуть, було б доцільніше переглянути Камасутру, думаю, там вони швидше знайдуть відповідь на головне питання: Як створити ширку? Причому, безболісно, і щоб два інших партнери не відчули дискомфорту. Створити ширку — це вам не політика, а мистецтво поєднання непоєднуваного.

А на завершення й каже: «Нам треба пережити процес створення помаранчевої коаліції, а якщо вона розвалиться, то одна з помаранчевих команд повинна йти в широку коаліцію» і на закуску: «Настав час думати головою, а не косою чи ще чимось». Не правильно, ти, Тарасику, думу думаєш — настав час думати гаманцями.

Потішили ЗМІ і красені у помаранчевих з сердечками костюмах. Перший — В’ячеслав Коваль, знаннями натураліста, другий — Володимир Полохало, широкими знаннями не лише політології, а й проктології.

Так от, на всі закиди про те, що НУ-НС таки буде у широкій коаліції, Коваль сказав: коаліція буде створена виключно природнім шляхом. Оце так, подумав я: коаліція природнім шляхом і, звичайно, в міру своєї розпущеності, уявив цей природній процес.

Одразу попереджаю, це вам не танцювально-розважальне шоу, а тому забудемо про рейтинги і відведемо від біло-блакитних екранів дітей, вагітних, людей зі слабкими нервами і тих, хто не має почуття гумору, в першу чергу, що вони тут взагалі забули?

Так от, уявіть собі цей знаменний день. Під відмитим до блиску куполом ВР, депутати у пошитих на замовлення костюмах з гордістю кладуть руку на Конституцію і, схрестивши за спиню пальці іншої руки, клятвено обіцяють працювати на благо народу. До речі, конституцію вони планують переписати, а тому і присягу на ній можна давати яку завгодно, все одно вона уже не жилець.

І раптом залу під скляним куполом пронизує голос: «До природного створення демократичної коаліції готуйся». Депутати одразу ж, розстібнувши паски, спускають хто штани від Versace, хто юбки від Louis Vuіton і давай займатися природнім процесом. А зважаючи на те, що амбіції БЮТівців величезні, а можливості НУ-НСів, зважаючи на глибину, тобто, пробачте, кількісний склад фракції дещо обмежені, процес виглядає хоч і природно, проте не гуманно. Але що робити, природа є природа, і проти неї не попреш, а значить доведеться або НУ-НСам звужувати свої захцянки відповідно до амбіцій БЮТівців, чи навпаки Юльківцям стримувати свої амбіції, щоб не розірвати ЮроСлавів.

А навколо цієї Конституційної процесії, заздрісно роззявивши рота, стоять депутати-антикризовики, в чиїх мріях ще жевріє надія на широку коаліцію. Проте, як відзначив проктолог, тобто політолог — БЮТівець Полохало, «вікно можливостей для створення широкої коаліції дуже вузьке», а зважаючи на те, що кількісно БЮТівців майже удвічі більше, ніж НУ-НСиків, біло-блакитні, навіть озброївшись Камасутрою будуть там, м’яко кажучи, не пришиті.

Ну що, хлопчики й дівчатка, уявили? Ну і, так би мовити, на десерт уявіть собі, як крізь звуки помпезного гімну у виконанні хору імені Вірьовки, чути, як плаче, згадуючи минулі часи, один із кандидатів в президенти 2004 року…