Українська мова: катастрофа!
Цього тижня уряд уперше за останній рік узявся розглядати "мовну проблему" — у контексті захисту української мови
Харків, Луганськ, Миколаїв, Севастополь... Регіон за регіоном в Україні запроваджує "офіційний статус" російської мови. Чому так діється? Невже й справді російськомовні жителі цих областей (а їх тепер більшість) зазнають утисків україномовної меншини? Чи, може, усе навпаки: боронити слід українську, поки не пізно?
Аби дістати відповіді на низку таких питань, "Експрес" зібрав за "круглим столом" Валентину Стрілько, голову Конгресу захисту української мови; Леся Танюка, голову комітету Верховної Ради з питань культури і духовності попереднього скликання; Ірину Ямнич, учительку школи № 1 міста Саки (Крим), яка свого часу голодувала проти утисків української мови.
— А чи є факти, які обґрунтовують, чому українська мова потребує захисту?
Лесь Танюк:
— У східних областях важко придбати україномовну пресу. Ми маємо просто-таки драматичну ситуацію з українськими книжками. Продавці покликаються на те, що немає попиту. Але ж попит не з'явиться з нічого, його теж треба формувати!
Спробували було закрити "Кримську світлицю" — єдину в Криму україномовну газету. Чинять перепони відкриттю парафій Київського патріархату, де служба ведеться українською. Греко-католикам не дозволяють будувати свої храми у східних областях та в Криму.
Ці випадки численні й дуже тривожні. Пригадую історію, коли молодий чоловік придбав автомобіль, а документи на нього йому видали російською мовою. Він подав до суду, але вирок був для нього негативним. Хоча всім і так зрозуміло, що в Україні кожен має право отримати документи українською мовою. До речі, гляньте в український паспорт — він також двомовний!
Ірина Ямнич:
— Нам скоротили у третьому класі години на вивчення рідної мови. їх повинно бути сім, а дві з них забирають на навчання російської мови...
А одного разу я поїхала на курси вчителів для викладання української мови в Криму. То на них навіть не звучала українська! Методист сказала мені, що вона не вважає за потрібне впроваджувати якісь спеціальні методики вивчення української, адже вона не є іноземною. Якщо українська не є іноземною для кримчан, тоді навіщо приймати якісь рішення про особливий статус російської?
— Як ви ставитеся до того, що керівництво деяких областей оголосило російську мову офіційною?
Валентина Стрілько:
— Треба окремо сказати про Європейську хартію мов, положеннями якої спекулюють ініціатори введення другої державної мови або ж надання їй "офіційного" статусу. Якщо розгорнути хартію та прочитати англійською, виходить, що вона створена для того, щоб захищати виключно мови, які вимирають.
У нас же переклали цю хартію так, що записали до мов, які вимирають, російську, яка аж ніяк не вимирає на карті світу, а тим більше — в Україні. Та й поняття так званих регіональних мов у цій хартії немає! Там написано, що є мови національних меншин.
Ірина Ямнич:
— В Україні мовою міжнаціонального спілкування повинна бути українська, адже ця територія — територія українського етносу. І я це розумію без заперечень, навіть не зважаючи на те, що я не українка з походження. Це звичайна практика багатьох країн. На мою думку, тут немає й тіні націоналізму.
Проте видається, що на державному рівні це нікому не потрібне. Виходить, що структури, які фінансуються з держбюджету, не підтримують державної політики. Я писала про це Ющенкові, але отримала відписки з його Секретаріату. В нас у Криму багато українців, але вони бояться признатися до цього, бояться звернутися до рідної культури і прийти до національної Церкви.
Валентина Стрілько:
— Надання статусу регіональної російській, на думку Конгресу захисту української мови, — перший крок до федералізації. За словами Путіна, Росія закінчується там, де закінчується російська мова. Так само можна перефразувати, що й Україна закінчується там, де закінчується українська.
Петро Яценко, «Експрес»