Москва — Берлін: кінець дружбі?
Володимир Путін як приятель Ангелу Меркель не приваблює
Російські політологи з жалем констатують, що канцлер ФРН Ангела Меркель холоднокровно визнає погіршення відносин з Кремлем і заявляє, що Німеччині дружити з Росією не варто.
Те, що називали за часів Герхарда Шредера дружбою, сьогодні у найкращому випадку тягне на стратегічне партнерство, вважає пані канцлер. Зокрема, Ангела Меркель назвала новий російський закон про некомерційні організації однією з головних проблем у відносинах Берліна з Москвою. Канцлер Німеччини підкреслила також, що її країну з Росією поєднує не так багато спільних цінностей, як зі Сполученими Штатами.
Отже, нова німецька влада обирає собі нових друзів, але формування російсько-німецьких взаємин викликає жвавий інтерес не лише у цих двох країнах: ці взаємини безпосередньо зачіпають живі інтереси країн Східної Європи і від них залежить загальна політична стратегія Заходу щодо Росії.
Про головні причини погіршення російсько-німецьких відносин наш кореспондент запитав Андрія Філонова, експерта московського Центру по-літкон'юнктури:
— Головними причинами погіршення російсько-німецьких відносин слід визнати останні антидемократичні кроки кремлівського керівництва — як утиски некомерційних неурядових організацій, так і згортання свободи слова в рамках так званої керованої демократії. Захід змушений зважати на потугу Росії, запросивши її до "Великої вісімки", але протистояння політичне та економічне (зрештою, останні "газові війни" продемонстрували тотожність цих понять для Росії) буде існувати завжди, бо це протистояння у боротьбі за. світове лідерство.
Не слід думати, що Захід найбільше недолюблює Росію за її тоталітарне комуністичне минуле і побоюється ренесансу сталінізму, хоча своєї поваги до сталінських часів Путін приховувати не збирається. На Заході конкурентна і позиційна боротьба між державами часом теж буває досить жорстокою, але вона вже давно з політики перейшла у сферу економіки.
Це пояснюється, по-перше, близьким або однаковим політичним ладом, бо, наприклад, відмінності між європейськими республіками і монархіями стосуються більше політичної структури держав. По-друге, нормальні ринкові відносини між державами передбачають здорову конкуренцію, яка не гнітить, а стимулює економіку європейських країн.
Росія ж наразі не готова обрати справді демократичний шлях розвитку. Наші громадяни переважною більшістю обирають стабільність в економіці і готові жертвувати заради цього своїми громадянськими свободами. Це слабке місце Кремля, і воно не могло не зазнати удару. Я думаю, що таких ударів завдаватимуть надалі, і не лише Ангела Меркель чи Кондоліза Райс.
— Які ж перспективи російсько-німецьких відносин принаймні на 2006 рік?
— Ще чотири-п'ять місяців тому політологи майже одностайно дивилися на ці перспективи оптимістично, їм здавалося, що навіть перемога на виборах Ангели Меркель не зіпсує наших дружніх відносин. Можливо так і було б, якби не брутальне ігнорування звичних для Заходу демократичних свобод. Не встиг вщухнути цей скандал — аж тут нова "стрілянина по горобцях" Кремля у "газовій війні", яка Путіну політичних дивідендів не дала, а напруженість на пострадянському просторі загострила добряче.
Тому, я вважаю, що відносини Росії і Німеччини ще якийсь час будуть погіршуватися. Напевно, за часів Шредера вони сягли апогею, а тепер відбувається відкат. А проте я думаю, що не лише Росія з Німеччиною, але й інші країни Європи мають бути зацікавлені у поліпшенні цих відносин. Тепер у політиці вже не ті часи, коли на міждержавних конфліктах можна нажити якісь дивіденди. У нас немає вибору — треба сприяти розвитку спільних економічних, торговельних і культурних проектів, а там, може, настане час і політики.
Звичайно ж, Захід ніколи не мовчатиме, якщо Росія продовжуватиме наступ на елементарні громадянські права людини, тому я вважаю, що перший крок до поліпшення відносин має зробити Росія. Однак сьогодні Росія на такий крок ще не спроможна.
Володимир МИХАЛИК, «Експрес»