Швець у ролі грача-помагача, або Чув дзвін, та не знає, де він?

На сайті інтернет-агентства «Обозреватель» напередодні Першого травня опубліковано з інтервалом у сорок п'ять хвилин два сенсаційні матеріали, які за змістом є взаємовиключними. Колишній працівник резиденту-ри КДБ у Вашингтоні Юрій Швець (відомий ще як Петро Лютий) дає інтерв'ю Євгенові Лауеру, в якому, виливаючи добру бочку дьогтю на Миколу Мельниченка і Олександра Єльяшкевича, висуває фантастичну версію існування в часи Кучми в Україні змови з метою захоплення державної влади. Весь зміст інтерв'ю зводиться до того, що головне — не про що йдеться на плівках Мельниченка, а як і під чиєю орудою він робив записи в кабінеті Кучми. Тобто центр ваги переводиться не на, скажімо, вбивство Гонгадзе чи замах на життя Єльяшкевича, а — які нехороші хлопці ці Микола та Сашко. Сам Микола Мельниченко у зв'язку з передачею ряду матеріалів українському слідству групою Бориса Березовського і на основі зроблених ним у Лондоні записів у «лігві» цієї групи розкриває схему відмивання Кучми і його оточення українськими високопоса-довцями і Генпрокуратурою. На конкретних прикладах і записах він показує механізм шантажу і брудних схем БАБа, зокрема і «з незаконного впливу на державних діячів України з найближчого оточення Віктора Ющенка». Все це дуже вписується в кампанію дискредитації Мельниченка в українських ЗМІ і в замовчування у Верховній Раді змісту звіту слідчої комісії з убивства Георгія Гонгадзе.

Після категоричного вердикту Європейського суду, за яким Микола Мельниченко уже зараз має стати народним депутатом України від Соціалістичної партії, як бачимо, розгорілася кампанія, яка має на меті, по-перше, відволікти увагу суспільства і міжнародного співтовариства з допомогою матеріалів БАБа від справи з убивства Гонгадзе до справи якоїсь міфічної змови проти Кучми, по-друге, відмити Кучму і його спільників по цій справі, і, по-третє, не допустити повернення «на коні» Миколи Мельниценка в Україну і, зокрема, у Верхова, ну Раду. І Швець тут як тут у ролі грача-помагача.

Довелося б зайняти велику і дорогу газетну ллощу, аби викласти позиції сторін. Ясно одне. Інтереси деяких українських екс- і нинішніх високопосадовців з колишнього оточення Леоніда Кучми полягають у тому, щоб заплутати справу Гонгадзе до неможливості і плавно перевести її в справу Мельниченка. Зараз українські слідчі допитують закордонних свідків по цій (уже другій?) справі. Зауважте: це — свідки проти Мельниченка, всі вони сном-духом нічого не відають ні про вбивство Гонгадзе, ні про замах на Єльяшкевича. Чи можна вірити цим «свідкам», я дуже сумніваюся. Юрій Швець, котрий знічев'я виводить у дурники і Миколу й Олександра, повідомляє, що його уже допитав в українському посольстві в Вашингтоні заступник начальника управління Генпрокурату-ри Юрій Грищенко і що допит цей тривав десять годин. І тут я сам ловлю його на вигадках уже про мене. Поміж іншого він повідомив і про те, як я нібито при ньому передав 8 березня 2002 року Миколі Мель-ниченку шість компакт-дисків з київського тайника. І уточнює: «Я був тоді на квартирі Мельниченка, коли Бокий приїхав і передав». Юрій Швець, м'яко кажучи, говорить неправду, і в мене, між іншим, є свідки, які можуть це підтвердити, і серед них не тільки Мельниченко.

Річ у тому, що я був у Миколи на квартирі в передмісті Нью-Йорка, власне, у помешканні Юрія Литвиненка, у лютому 2002 року. Як свідчать штампи в моєму дипломатичному паспорті, вибув з Києва і прибув у Нью-Йорк 22 лютого, до Києва повернувся 25 лютого. Ні на якій квартирі я Миколі нічого не передавав. Ми зустрілися з ним першого ж дня, 22 лютого, пізно ввечері на Манхеттені, де я зупинився в готелі, і тоді ж я прямо на вулиці справді вручив йому компакт-диски. Юрій Швець «вирахував» (очевидно, з допомогою своїх нових хазяїв) мене в Нью-Йорку і примчав із Вашингтона на квартиру Мельниченка у другій половині дня 24 лютого, за кілька годин до мого відльоту, і мені, отже, при ньому не було чого передавати. Чому кажу «вирахував»? Та тому, що про мій візит до Мельниченка знали тільки Олександр Мороз і Микола Рудькрвський. Що ж, ЦРУ працює відмінно. Швець засипав мене зливою запитань, але я, знаючи, що маю справу з

перевертнем, котрий ссе не одну розвідувальну цицьку, не особливо вступав із ним у контакт, та й Микола, наскільки я зрозумів, ставився до гостя насторожено. Юрій нагадував чорта з приказки, якого пусти в хату, то й на піч залізе. Доводиться тільки дивуватися непрофесійній пам'яті людини, яка видає себе за професіонала розвідки і за однокурсника Володимира Путіна. Тут одне з двох — чув дзвін, та не знає, де він, або свідомо бреше.

Зайве свідчення того, що Швець плутається у подіях і датах, — моє інтерв ю з Мельни-ченком у першому березневому номері «Сільських вістей» за 2002 рік. Там, між іншим, є й прозорий натяк на «кольчуги», який, очевидно, на Банковій не захотіли зафіксувати, але який за кілька тижнів розгорівся в скандал. Проблема в тому, що, якщо слідство вибудовуватиме контрверсію справі Гонгадзе на справі Мельниченка за свідченнями таких «землячків», як Юрій Швець, чи, боронь Боже, Березовський з Гольдфарбом, Фельштинським і Литвиненком, котрий Олександр, то це будуть хіба що безпредметні фантазії на захист Кучми і компанії, а не виконання передвиборної тези Ющенка: «Бандити повинні сидіти в тюрмах». Якщо Швець плутається в датах, то, може, так само плутається і в усьому іншому? Втім, якщо, за свідченнями із лондонських записів Миколи Мельниченка, у цій справі «гуляє» мільярд зелених, а правда про смерть Гонгадзе віддається на поталу мнимій єдності на виборах-2006, іншого й чекати не треба. Недаремно дехто уже радить нашій комісії «не рвати посторонки». Розуміючи, що справа з компакт-дисками не має ніякого відношення до справи Гонгадзе, а вкладається у фабрикацію справи проти Миколи Мельниченка, я все ж таки прошу слідство долучити до справи і ці мої свідчення як оцінку пус-тобрешних свідчень Юрія Шве-ця з явним ухилом до відмивання Кучми. Гадаю, слідство все-таки усвідомлює, куди і для чого його хочуть завести на усім зрозумілі політичні манівці.

Іван Бокий,

народний депутат Укра¬їни, член Тимчасової слід¬чої комісії Верховної Ради з убивства Г. Гонгадзе та інших резонансних справ.

"Сільскі вісті"