Видео дня
Замковенко: а якби Дубині наказали вбити Ющенка?!
«Моя кримінальна справа, – говорить «Обозревателю» суддя Микола Замковенко, – тягнеться вже більше десяти років. І рішення по ній ніяк не можуть прийняти». Доля у пана Миколи й справді виходить якась кострубата: у 2001-му суддя Замковенко звільнив з-під варти Юлію Тимошенко, а відтак сам став об’єктом переслідування.
Проти нього порушили справу за зловживання службовим становищем, мусолили цю справу аж до 2004-го, відтак визнали Замковенка винним, але потім (вже за президентства Ющенка) вердикт скасували, невдовзі по тому знову витягли ці обвинувачення на божий світ – з тим, щоб у 2007-му остаточно їх поховати.
Паралельно із цим Микола Замковенко встиг побувати народним депутатом – у 2006-му прийшов до Ради за списками БЮТ, але у 2007-му його в команді Тимошенко вже не було. Наразі довкола цієї персони відбувається щось малозрозуміле, а що саме – про це Замковенко говорить в інтерв’ю «Обозревателю». Принагідно він дає оцінки і діям слідчих органів щодо своєї колишньої «підопічної».
- Ви казали в одному інтерв’ю, що порушена проти вас справа – «дзвіночки» для суддів Апеляційного суду, які розглядатимуть справу Тимошенко. Ви переконані, що на них чинитимуть тиск?
- Зараз в Апеляційному суді такий склад суддів, що на них і тиснути не треба. Вони завжди візьмуть «под козирьок». Хоча я знаю там і декількох порядних людей, які відстоюватимуть свою точку зору. Але моя справа для них дійсно може бути дзвіночком.
- Апеляція від захисників Тимошенко до суду надійшла. Цю справу вже розподілили? Відомо, хто буде нею займатися?
- Я такою інформацією не володію, оскільки не маю там контактів. Але як тільки апеляція надходить, її відразу «забивають» у комп’ютер, і система автоматично розподіляє справу, закріплює її за суддею-доповідачем, який вже потім формує колегію, яка займатиметься слуханнями. Якщо справа надійшла, приміром, учора, на сьогодні вже має бути визначений суддя-доповідач.
- Скільки триватиме апеляційний розгляд?
- Сергій Власенко припускав, що – два місяці. Але навряд чи. Якщо Апеляційний суд почне досліджувати якісь докази, розгляд може бути затягнутий. А якщо питань не буде – тоді недовго. Судді не зацікавлені в тому, щоби затягувати процес, доказом тому є те, як справу розглядали у Печерському суді.
- Ви не шкодуєте, що свого часу звільнили Юлію Тимошенко?
- Шкодую лише про те, що мої близькі страждають зараз. Про решту – не шкодую. Я почуваю себе комфортно, бо вчинив правильно, по закону, і можу зараз дивитися в очі Юлії Тимошенко. (Вона від мене очі, щоправда, ховає, бо вважає мене зрадником). Свого часу я не помилився, відхилив усі застереження УБОПу та Генпрокуратури щодо того, що Юлія Володимирівна має, мовляв, п’ять закордонних паспортів, і може втекти за кордон. Як бачимо, вона так цього і не зробила…
- Але ви говорили, що вважаєте справу ЄЕСУ перспективною. Це в якому ж розумінні?
- Я мав на увазі, що теперішня Генеральна прокуратура з її величезними правами та можливостями надто квапиться оголосити усіх злочинцями. Через це і Європа вважає, що у нас не демократична країна, а якась колонія… А Тимошенко не випустять, звичайно… Я читав її вирок, і мене розбирав сміх. Це ж треба було написати, що Тимошенко порушила 19-ту статтю Конституції, тому що мала діяти у межах своїх повноважень. Вона так і діяла – як очільник виконавчої влади…
А якщо Тимошенко віддавала комусь завідомо злочинні накази, то нехай ті люди і скаржаться на неї. Чому вони виконували такі накази? Чому не захищали інтереси держави? Чому все звалюють на прем’єр-міністра? А якби прем’єрка сказала Дубині: «Олеже, іди візьми шашку та зміни голову президенту України», то він би й це виконав? Смішно все це виходить…
- Дійсно, смішно. А окремий гумор у тому, як елегантно зараз Ющенко опинився поза всякими обвинуваченнями та судовими процесами…
- Я вже висловлював подібну точку зору. Європа ніколи б нас не звинувачувала у недемократизмі, якби наш суд та слідство відповідали б загальноприйнятим нормам… Юлія Володимирівна свого часу приймала участь у переговорному процесі, але чому не надати правову оцінку всім учасникам такого процесу? Чому наш президент не почав перемовини з президентом іншої держави, щоб вирішити усі проблеми? Йшлося ж про інтереси України… Але ні – один катавсь на лижах, інший відмовився від переговорів, а у підсумку лише одну особу звинуватили у нанесенні державі збитків, хоч я так і не зрозумів, в чому вони полягали…
- Я так розумію, що професійний рівень судді Кірєєва у вас викликає великий скептицизм?
- Я бачу, що він не був готовий до цієї справи, яка, в принципі, складною не є.
- Повертаючись до справи по ЄЕСУ. Позавчора Турчинов і Власенко проводили прес-конференцію, під час якої говорили, що злочини, які інкримінують Тимошенко, якщо й мали місце, то понад десять років тому. Тобто термін давності в кожному разі давно добіг кінця…
- Та звісно. Всі епізоди завершені ще у 1997-му, бо у 1998 році Юлія Володимирівна вже пройшла до парламенту і не займалася жодним ЄЕСУ… Загалом, логіку Генеральної прокуратури важко збагнути… Вже провели б прес-конференцію, на якій пояснили, в чому саме вони її звинувачують. А то кинуть якийсь кавалок інформації – от як стосовно мене, наприклад… Порушили, мовляв, кримінальну справу, і всі вже біжать до мене по коментарі, брат мій після інфаркту хапається за серце. А я всім кажу: «Та чого ви хвилюєтесь? Порушили – так порушили, значить, будемо воювати. Хоча мені по це ще ніхто не казав…»
- Так є справа чи нема?
- Немає постанови щодо порушення проти мене кримінальної справи. Так само, як і проти Тимошенко щодо ЄЕСУ…
- Ні, стривайте, 20 жовтня прокуратура скасувала постанову про закриття кримінальної справи проти Юлії Тимошенко…
- Тоді у мене, даруйте, з цього приводу гомеричний сміх… Якщо таке робиться, то тоді вже – все… Ми дійшли до ручки. Ну як, скажіть, може Генеральна прокуратура скасувати постанову суду? Який механізм такого скасування? Та немає такого в законі ніде! Тим паче, що пройшло вже біля десяти років…
- Що буде з іншими кримінальними справами, порушеними проти Тимошенко ще до вироку по «газовому» епізоду? Маю на увазі машини «швидкої допомоги» тощо…
- Зазвичай справи об’єднуються, але якщо є потреба дослідити щось по певному епізоду, то справа виділяється в окреме провадження. Скажіть, який був сенс у тому, щоби виокремлювати «газову» справу, розслідувати її значно швидше за інші? Хіба що для того, щоб тримати Тимошенко на гачку: ти собі сиди, а якщо тебе раптом випустять, то ось іще одна справа… Така вже наша практика.