Блог | Как судебная власть стала сокрушительным врагом оборонно-промышленного комплекса Украины
Война и форс-мажор.
ООО "МИК" один из крупнейших производителей одежды, снаряжения и средств индивидуальной защиты нашей армии. Создано еще в 1998 году в Запорожье, до начала полномасштабного вторжения имело фабрики в городах Орехов, Марганец, Мелитополь, Токмак, Лебедин, Ахтырка, Козятин, с общим штатом около 1500 работников.
Далее текст на языке оригинала.
У перші ж дні повномасштабного вторгнення фабрики у Мелітополі та Токмаку опинилися в окупації. Оріхівська фабрика працювала не зупиняючись жодного дня стільки, скільки було можливо, поки це не стало занадто небезпечно, а у літку 2022 року фабрика не була пошкоджена так, що працювати в ній стало неможливо. Сьогодні чотирьох поверхова будівля фабрики вже просто знищена. Фабрика у Марганці працювала, доки восени 2022 року на її територію не влучила російська ракета…
Як всім нам відомо форс-мажор, або обставини непереборної сили – це такі обставини, котрі звільняють від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання.
Зазвичай для доведення таких обставин потрібно отримати Сертифікат, котрий видається уповноваженим на то органом. В Україні це Торгово-промислова палата України, котра наділена таким виключним правом державою у відповідному законі "Про торгово промислові палати в Україні". У всьому світі так.
Із початком збройної агресії вся українська промисловість працює в умовах високої вірогідності настання форс-мажорних обставин, котрі безпосередньо впливають на можливість виконання взятих на себе зобов’язань. Такого ніколи не було в нашій державі. Всі це розуміють.
І здавалось би, що якщо все ж таки, на жаль, настали такі негативні обставини, то потрібно отримати Сертифікат про форс-мажорні обставини, виконати зобов’язання та можна спати спокійно.
А ні!!!!
По факту, ми сьогодні маємо системну позицію судової системи – Сертифікати про форс-мажорні обставини, видані Торгово-промисловою палатою України фактично не є доказом виникнення та існування форс-мажорних обставин. Він (сертифікат) взагалі ніщо!!!! Його цінність в судовому процесі – нуль.
Ця позиція судів чітко відображається в багатьох кейсах – у спорах із державними замовниками у сфері оборони позиція судів має явний характер каральної мети для промисловості.
В основній масі рішень, суди, не визнаючи сертифікати ТПП як доказ виникнення обставин непереборної сили, посилаються на правові висновки, викладені у ряді господарських справ, в тому числі у судових рішеннях Верховного суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 та інших.
У підприємства явний форс-мажор – йому на територію прилетіли шахеди, розтрощили виробництво, але завдяки неймовірним зусиллям виконали зобов’язання та поставили вже у збиток продукцію – на тобі штрафні санкції, по повній, щоб не повадно було сприяти обороноздатності держави.
Така ж позиція судів по наших фабриках, розтрощених росіянами набагато пізніше початку війни, така ж позиція судів, коли не витримувала енергосистема та тижнями виробництва сиділи без світла та неможливо було забезпечити тривалі виробничі процеси.
Таке враження, що судова система навмисно приймає участь у знищенні вітчизняної промисловості в угоду іноземним постачальникам.
Що робити – міняти законодавство, або щось робити із судовою системою.
Але поки що до виконавчої гілки влади зі своєю славнозвісною 335 постановою та висновками Державної аудиторської служби активно додається й судова гілка влади. Разом вони роблять все для того, щоб промисловість максимально подалі трималася від забезпечення нашого війська товарами оборонного призначення.
Якось так.
