Блог | Як судова влада стала нищівним ворогом оборонно-промислового комплексу України

Війна та форс-мажор.

Відео дня

ТОВ "МІК" один з найбільших виробників одягу, спорядження та засобів індивідуального захисту для нашої армії. Створено ще у 1998 році у Запоріжжі, до початку повномасштабного вторгнення мало фабрики у містах Оріхів, Марганець, Мелітополь, Токмак, Лебедин, Охтирка, Козятин, із загальним штатом близько 1500 працівників.

У перші ж дні повномасштабного вторгнення фабрики у Мелітополі та Токмаку опинилися в окупації. Оріхівська фабрика працювала не зупиняючись жодного дня стільки, скільки було можливо, поки це не стало занадто небезпечно, а у літку 2022 року фабрика не була пошкоджена так, що працювати в ній стало неможливо. Сьогодні чотирьох поверхова будівля фабрики вже просто знищена. Фабрика у Марганці працювала, доки восени 2022 року на її територію не влучила російська ракета…

Як всім нам відомо форс-мажор, або обставини непереборної сили – це такі обставини, котрі звільняють від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання.

Зазвичай для доведення таких обставин потрібно отримати Сертифікат, котрий видається уповноваженим на то органом. В Україні це Торгово-промислова палата України, котра наділена таким виключним правом державою у відповідному законі "Про торгово промислові палати в Україні". У всьому світі так.

Із початком збройної агресії вся українська промисловість працює в умовах високої вірогідності настання форс-мажорних обставин, котрі безпосередньо впливають на можливість виконання взятих на себе зобов’язань. Такого ніколи не було в нашій державі. Всі це розуміють.

І здавалось би, що якщо все ж таки, на жаль, настали такі негативні обставини, то потрібно отримати Сертифікат про форс-мажорні обставини, виконати зобов’язання та можна спати спокійно.

А ні!!!!

По факту, ми сьогодні маємо системну позицію судової системи – Сертифікати про форс-мажорні обставини, видані Торгово-промисловою палатою України фактично не є доказом виникнення та існування форс-мажорних обставин. Він (сертифікат) взагалі ніщо!!!! Його цінність в судовому процесі – нуль.

Ця позиція судів чітко відображається в багатьох кейсах – у спорах із державними замовниками у сфері оборони позиція судів має явний характер каральної мети для промисловості.

В основній масі рішень, суди, не визнаючи сертифікати ТПП як доказ виникнення обставин непереборної сили, посилаються на правові висновки, викладені у ряді господарських справ, в тому числі у судових рішеннях Верховного суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 та інших.

У підприємства явний форс-мажор – йому на територію прилетіли шахеди, розтрощили виробництво, але завдяки неймовірним зусиллям виконали зобов’язання та поставили вже у збиток продукцію – на тобі штрафні санкції, по повній, щоб не повадно було сприяти обороноздатності держави.

Така ж позиція судів по наших фабриках, розтрощених росіянами набагато пізніше початку війни, така ж позиція судів, коли не витримувала енергосистема та тижнями виробництва сиділи без світла та неможливо було забезпечити тривалі виробничі процеси.

Таке враження, що судова система навмисно приймає участь у знищенні вітчизняної промисловості в угоду іноземним постачальникам.

Що робити – міняти законодавство, або щось робити із судовою системою.

Але поки що до виконавчої гілки влади зі своєю славнозвісною 335 постановою та висновками Державної аудиторської служби активно додається й судова гілка влади. Разом вони роблять все для того, щоб промисловість максимально подалі трималася від забезпечення нашого війська товарами оборонного призначення.

Якось так.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...