Війна Джорджа Вашингтона

13.9т

Прогулянка історичним центром Вашингтона наводить на роздуми та багато чого прояснює.

Коли від обеліску Джорджа Вашингтона переходиш до меморіалу Лінкольна, а на його сходинках бачиш напис "Я маю мрію!" - так позначено місце, з якого Мартін Лютер Кінг оголосив свою знамениту промову, - розумієш та відчуваєш, що це все разом - меморіал однієї кількасотлітньої війни.

Ця війна розпочалась ще у Старому Світі, я навіть не беруся визначитись, коли саме пролунали її перші постріли - чи коли Лютер пришпилив до церковних дверей свої 90 тез, чи ще набагато раніше - чи то коли бюргери міста Брюге прикрашали церкву золотими шпорами розгромленого лицарства, а може ще коли англійські барони змусили переляканого короля підписати Хартію Вільності... Але у старій Європі, переобтяженій заплутаною історією, складними конфліктами, різницями культур та мов, ця глобальна війна губиться на фоні локальних подій різних країн та народів, і не виглядає такою очевидно-єдиною, як тут, на західному боці Атлантики.

Тут все чітко та зрозуміло. Батьки-Засновники вивели цю війну на новий рівень - відірвали з-під влади Старого Світу шматок території, на якій започаткували Територію Свободи - перший плацдарм, на якому одна із сторін війни між свободою та рабством отримала повну владу та встановила свої порядки.

Плацдарм, з якого свобода та прогрес мали далі переможно ширитись світом.

Плацдарм, який також став велетенською лабораторією з побудови нового вільного світу, найкращим виявом мрії Вільних Каменярів - Масонів про алхімічне "Велике Діяння".

Плацдарм, який сам по собі став постійною фронтовою лінією - тут народжувались та випробовувались нові ідеї, тут робились наукові та технологічні прориви, тут люди усвідомлювали свою потребу у все нових рівнях та щабелях свободи, - і тут же за цей прогрес і за ці нові рівні свободи доводилось воювати, тут же їм протистояли місцеві захисники "скрєп" та "скрєпочєк" різного гатунку.

З перемогою Континентальної Армії війна не лише не скінчилась - вона лише по-справжньому розпочалась. Вашингтон, Франклін та Джеферсон забезпечили той рівень свободи, просвіти та прогресу, який відповідав уявленням найвільніших людей 18 століття, і цим вони заслужили свої монументальні меморіали.

А століття потому цей рівень вже був недостатнім, і між тими, хто йшов далі шляхом прогресу, і тими, хто волів лишитись у "величному минулому", розпочалася Громадянська війна. У цій війні, як і у війні за Незалежність, перемогли прогрес та свобода - і про це нагадує меморіал Авраама Лінкольна.

Пройшло ще століття - і рівень свободи 80-х років став замалим та затісним, і на сходи меморіалу Лінкольна піднявся Мартін Лютер Кінг зі своєю мрією. Він також здобув чергову перемогу у цій самій війні, війні, яку почав Джордж Вашингтон, і так само заслужив свій меморіал поруч з Батьками - Засновниками...

Всі ці століття крім Вашингтонів, Лінкольнів та Кінгів на цій же землі жили та не покладали рук їхні вороги, вороги свободи та прогресу. Вони творили Конфедерацію рабовласників та Ку-Клукс-Клан, потім стріляли у Кінга та здається досі судяться проти Чарльза Дарвіна... Наразі вони обрали Трампа - отже. попереду новий бій цієї кількасотлітньої війни. Я впевнений, що Батьки - Засновники заклали достатньо міцний фундамент свободи, і цей бій закінчиться так само як всі попередні - перемогою прогресу та вільних людей.

Неподалік від Батьків-Засновників та їхніх наступників стоїть кінний монумент американського генерала Казімєжа Пулавського - героя війни за Незалежність, "батька американської кавалерії". "Світовий плацдарм свободи" був готовий прийняти тих, хто воював у тій самій війні за Свободу у інших країнах та програв свій бій - і вони могли стати до лав своєї армії у чужій землі. Нам, українцям, цей шлях надто добре знайомий... Сподіваюсь, ми не програємо свою війну, і нам не доведеться шукати місце у лавах чужого переможного війська. Натомість сподіваюсь побачити в Києві монументи та меморіали тим, хто поклав голови на нашому фронті тої самої кількасотлітньої війни - війни Джорджа Вашингтона, світової війни вільних людей. Пора наздоганяти передові підрозділи, та самим ставати переднім краєм свободи. Вірю, що ми це можемо. Принаймні, "я маю мрію..." (с)

Читайте все новости по теме "Блог о событиях в мире" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости