Переговори у Мілані: хто у виграші?

10.7т

Найбільш оптимістично стосовно перегорів у Мілані між Петром Порошенком та Володимиром Путіним висловлювалися європейці. Кремль теж випромінював оптимізм. Хто не чекав ніяких суттєвих проривів - так це українська сторона. Переговори видалися інтенсивними та довгими – замість запланованої однієї зустрічі Порошенко і Путін сідали за стіл переговорів тричі. Однак далі декларацій сторони знову не просунулися: український президент з втомою констатував, що жодних "практичних рішень" досягти не вдалося, хоча "певний прогрес" є у газовому питанні.

Для європейців вирішення газової суперечки Росії та України було питанням номер один. Поки українські ЗМІ та аналітики обговорювали, чи зможуть переговори у Мілані, посприяти врегулюванню конфлікту на Донбасі, європейські ЗМІ писали про газ. Хоча у європейських столицях і заявили, що готові до форс-мажору у вигляді припинення постачання російського газу, перевіряти на міцність європейській системи ніхто не хоче. Лідери ЄС готові докласти максимум зусиль, щоб уникнути повторення ситуації зими 2008-го року. Спілкуючись з журналістами після зустрічей, Путін заявив, що сторони попереднього узгодили умови відновлення поставок газу в Україну, принаймні на зимовий період. Хоча остаточної угоди ще немає, це, безперечно, позитивний сигнал для ЄС. Тим паче, що ця угода може бути формалізована уже наступного тижня на переговорах у Брюсселі.

У певному виграші залишився і Путін. Вміло використовуючи "больові газові точки" ЄС, він створив потрібний для себе порядок денний зустрічі. Акцент на газовому питанні дозволив частково відвернути увагу від головного для України питання – постійне порушення мінських домовленостей зі сторони бойовиків та Росії. Путін вкотре приміряв на себе роль миротворця, висловлюючи своє бажання допомогти України припинити кровопролиття. Хоча з кожним разом його гра виглядає все більш фальшивою, переговори з агресором, коли він не визнає себе агресором чи бодай стороною конфлікту, не можуть бути продуктивними.

Міланські зустрічі стали кульмінацією європейського турне Путіна. Після помпезного прийому у Сербії, де заради нього навіть перенесли парад Перемоги, двосторонніх зустрічей з європейськими лідерами та гостин у вірного друга Берлусконі Путін досить впевнено почувався на переговорах з Порошенко. Впевнена, про досягнення будь-яких конкретних домовленостей не йшлося. Хоча б тому, що за тиждень до виборів Путін не зробить Порошенку такого подарунку як стабілізація ситуації на Донбасі. Ціль міланських зустрічей для російського президента була зовсім іншою – ствердження свого статусу на європейській арені. А вже у листопаді Путін готується вирушити до Австралії на зустріч G20.

Згадаймо, звідки взагалі з'явилася ідея міланської зустрічі Порошенка і Путіна. Ще два тижні тому мало хто в Україні знав про Форум Європа-Азія, що й не дивно, адже Україна у цій неформальній платформі взагалі участі не брала. Натомість, Росія, як держава, що знаходиться і в Європі, і в Азії, є активним учасником цих зустрічей. Однак цього року Форум Європа-Азія раптом став особливо важливим для Москви. Путін вирішив особисто приїхати до Італії, хоча зазвичай Росію на цьому заході представляв прем'єр. Звістка про те, що у Мілані європейські політики будуть сидіти за одним столом не з Дмітрієм Медведєвим, а Путіним, викликала невеликий шок. Деякі східноєвропейські лідери навіть готові були скасувати свій візит. Італія, яка якраз боролася за крісло Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки, намагалася будь-якою ціною уникнути скандалу, і напевне саме тоді з'явилася ідея перетворити млявий щорічний Форум на переговорний майданчик для врегулювання російсько-українського конфлікту.

Тепер щодо України. У декого може скластися враження, що Порошенко погодився грати у чужу гру за чужими правилами. Однак успіх переговорів якраз і полягає у вмінні використовувати всі можливості, які випадають, на свою користь. Мало-хто у Києві сумнівався, що міланське рандеву не принесе жодних відчутних результатів. Важливо інше, Україна зміцнює свої позиції у ЄС, зокрема серед країн, які ще недавно дотримувалися досить проросійської позиції (йдеться про Італію в першу чергу). У Мілані Порошенко мав змогу не лише в черговий раз нагадати європейцям, хто виступає за мир, а хто за війну, а й встановити особисті контакти з новими гравцями у європейському політикумі. Особливо враховуючи той, факт, що дехто з них, як наприклад новий польський прем'єр Ева Копач, уже встиг зробити досить неоднозначні заяви стосовно України.

Детально про результати зустрічі Порошенко пообіцяв розповісти під час спеціального інтерв’ю українським телеканалам у суботу. Навряд чи нам слід очікувати якихось сенсацій. Наразі доля Донбасу, як це не прикро, вирішується не за столом переговорів, а на полі битви. Незважаючи на т.зв. перемир’я, українських військових щодня перевіряють на міцність, і від того, як ефективно вони зможуть протистояти цьому натиску, буде залежатиме, із сильної чи слабкої позиції говоритиме Порошенко на наступних переговорах.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости