Блог | Росія прагне ядерного мусульманського Близького Сходу?
Те, що Росія сьогодні намагається проникнути скрізь по всьому світу, ні для кого не є секретом. Але Близький Схід – це зона особливих інтересів Москви. Кремль проводить свою близькосхідну політику таким чином, щоб там максимально забезпечити підтримку продажних деспотичних диктаторів, намагаючись, аби вони, як це відбувається у випадку з Башаром Асадом в Сирії, залишалися у владі довічно.
При цьому права людини, свобода слова і інші західні "витівки" для Путіна не мають жодного значення. Росія підтримує геноцид сирійського народу і її анітрохи не хвилює той факт, що силове утримання влади асадівським режимом вже забрало більше 300 тисяч життів мирних громадян Сирії.
Читайте: Або Україна, або Росія, третього не дано
Путінська стратегія далека від шахового мислення. Він прагне поставити під прямий, або опосередкований контроль Росії якомога більше країн, і для цього не гидує мати справу з багатьма головорізами в різних регіонах світу.
Створюючи своєрідну власну "вісь диявола" та використовуючи той факт, що надвисокі нафтові доходи зробили частину лідерів мусульманських країн Близького Сходу просто таки одержимими демонами безконтрольного збагачення і вседозволеності.
Намагаючись протистояти Сполученим Штатам там, де це тільки можливо, Російська Федерація виношує далекосяжні плани щодо близькосхідного регіону.
І ці плани полягають не тільки в тому, що вже через декілька років Іран буде спроможним отримати статус ядерної держави. Плани Москви є більш грандіозні, їхня логіка полягає у сприянні створенню ядерного мусульманського Близького Сходу.
А це вже кардинально зовсім інше, ніж так звана "Ісламська держава", чи навіть палестинські джихадисти з усіма іншими разом взятими терористичними ісламськими угрупуваннями.
Читайте: Культурная экспансия: Россия этим пользуется, а мы не можем?
Путін готовий гратися з вогнем і використовувати будь-які способи, щоб тільки повернути Росії частину втраченої влади і впливів у світі, які колись мав Радянський Союз.
Залишаючись поки що найбільшою за територією країною в світі, Російська Федерація ще здатна використовувати свої величезні природні ресурси і великий ядерний потенціал.
Ядерний Близький Схід, якщо Москві вдасться реалізувати свої плани, здатен докорінним чином змінити геополітичну розстановку сил в світі. І замість стабілізації регіону може перетворити його на потенційну загрозу провокування ядерної війни.
Оскільки "ядерний мусульманин" – це вже щось абсолютно зовсім інше, ніж ісламістський терорист, котрий одягнув на себе пояс шахіда.
Росія прагне стати домінуючою силою в регіоні та закріпитися там, як військова і економічна потуга, котра застосовуючи елементи гібридної війни, здатна витіснити американців і європейців з Близького Сходу.
З іншого боку, допомагаючи Ірану в його ядерній програмі, Російська Федерація плекає не лише виклики безпеці Ізраїлю.
Читайте: Ядерная угроза: кремлевский карлик взял Европу на прицел
Сильний і військово потужний Іран – це історичний противник і конкурент для Росії в Центральній Азії та на світових нафтових ринках.
Крім того, сильний і ядерний Іран є не тільки серйозною загрозою для союзників Сполучених Штатів в близькосхідному регіоні. Він також являє собою серйозну загрозу і для самої Росії.
Тому, провокуючи антизахідну "геополітичну гойдалку", у підсумку Путін може отримати протилежний результат.
За якого, допомагаючи Тегерану посилювати свої впливи на Близькому Сході, протистояти антиядерним вимогам США і залякувати своїх суперників, Москва може домогтися того, що Іран не стане більш залежним від Російської Федерації, а навпаки спробує почати, як мінімум, ігнорувати її інтереси.
Історично Росія вже давно намагалася домінувати над Іраном, і не тільки з військової точки зору. Кремль добре засвоїв досвід неоколоніалізму й готовий почати проникнення до Ірану через вкладення коштів у іранську енергетику, в першу чергу, в ядерну і нафтову сферу.
Але коли іранські збройні сили нині фактично мають через Сирію доступ до кордонів Ізраїлю, це відкриває потенційні можливості і для Росії спровокувати проксі-війну Тегерану з Єрусалимом.
І хоча те, що Ізраїль у такому разі буде атакувати Іран, є віддаленою можливістю, проте така можливість залишається на майбутнє.
Та те, що Іран буде намагатися підім’яти під свій контроль Близький Схід викликає справжній страх в арабському світі.
Але для арабів було б помилкою вважати, що Росія є найкращим другом для їхніх країн.
Москва діє виключно у своїх інтересах. І якщо виникне така потреба, то вона не задумуючись відмовиться від підтримки тих держав на Близькому Сході, котрі не вписуватимуться у її концепцію відновлення її ролі на світовій арені, як наддержави.
