Блог | Зміна тональності Кремля щодо України
Багато було сказано про можливість російських провокації на День Незалежності, натомість, все пройшло "без пилу та диму".
Разом з тим, це не означає, що вони не плануються у найближчій час, бо ж не можливо тоді логічно пояснити навіщо Росія впродовж всього періоду окупації Донбасу, а в останні місяці особливо, постійно наганяє військову техніку і особовий склад, як на територію окупованих територій, так і до кордонів з Україною.
Навіщо проводить постійні ротації військових підрозділів, утворює новітні бази неподалік від наших кордонів і безперервно, кожний день гатить по нашим позиціям з усіх калібрів, включаючи і заборонені Мінськими домовленостями.
З огляду на зазначене, заслуговує на увагу нещодавнє зауваження російських журналістів і політичних експертів, які напередодні Дня Незалежності, підмітили різку зміну риторики офіційних осіб Росії щодо київської влади.
Читайте: Падение российского рубля неизбежно
Так, після інциденту в Криму з фейковими українськими диверсантами, в Кремлі перестали називати П.Порошенко Президентом України. Натомість главу ЛНР І.Плотницького вперше представили на загал, як "керівника ЛНР", без префіксу "невизнаної" чи "самопроголошеної" республіки.
Зазвичай, в Росії такі речі відбуваються не спонтанно, а виключно через "темники", спущені з Кремля, тому на всіх каналах країни, в новій тональності загомоніли і діючі російські політики, і відставні, і навіть тихенько сидячі, немов нашкодивші діти адепти "українського керівництва у вигнанні" під проводом головного "шкодника" М.Азарова.
Нинішні меседжи, зокрема, що пролунали з вуст ще одного "шкодника" Ю.Кота відносно України чітко визначають її як "терористичну державу", а українську владу, як таку, що "взяла у заручники власний народ", а це означатиме лише одне, що з цією "злочинною владою" потрібно вести переговори не з позиції дипломатії, а лише "повалення її за будь яку ціну".
Читайте: Пот и водка: впечатления американского подростка о Москве
Не менш цікавий меседж прозвучав й від віце-президента Федерального союзу адвокатів, колишнього сенатору Є.Тарло, який заявив, що "якщо Київ продовжить обстріли Донбасу, Росія змушена буде ввести війська на територію України, для наведення конституційного порядку і примушення її самозваного керівництва до миру".
Дана заява прозвучала в унісон з воланнями Жириновського про "неминучість походу на Київ", що дозволить Москві уникнути "високої війни".
Нарешті, офіційний представник МЗС РФ М.Захарова поставила під сумнів повернення Донбасу під Українську юрисдикцію і це при тому, що така заява, знов таки, як із визначенням ЛНР без префіксу "невизнаної" звучить в інформаційному просторі Росії вперше. Раніше російський МЗС жодного разу не ставив під сумнів українське майбутні Донбасу, хоч і в "особливому статусі", у зв’язку з чим, в свій час було багато криків з боку "ватних ополченців", що Росія їх злила.
Читайте: О чем говорят в зоне АТО: мы боимся Россию, мы боимся терактов
Таким чином, Кремль нині повертається на свої ідеологічні позиції, на яких стояв відразу після Майдану. Путін, розглядає керівництво України виключно, як "людей, що захопили владу в Києві і продовжують її утримувати". На цьому фоні не сприйняття Москвою Української влади, як легітимної, почалась реанімація вже дещо підзабутого проекту С.Глазьєва "Новоросія".
Комплекс зазначених заходів свідчить про намагання Росії активізуватись на різних напрямках, перш за все – інформаційному у їх доволі різновекторній гібридній війні.
Так, на фоні постійних турбуючих обстрілів наших позицій, що само по собі вже є доволі значною проблемою для нас, зважаючи на кількість втрат в живій силі та техніці, які несе щоденно Українська армія, має активізуватись діяльність на не силових напрямках, зокрема – дипломатичному.
Але ж окрім активної позиції російської дипломатії, ми бачимо спроби знов загострити ситуацію на "ідеологічному фронті" з просуванням ніби вже забутого бренду "Новоросія". Треба бути готовим, що це потягне за собою намагання Росії легітимізувати перед міжнародною спільнотою вже окуповані території із подальшим намаганням розбалансувати хоч і хиткий, але ж існуючий порядок навколо них та розширити свій вплив, як мінімум на всю територію Донбасу.
Ці виклики можуть бути розбиті лише міцною, але гнучкою системою багатовекторної протидії з боку України. Чи є вона в нас і наскільки вона гнучка – питання риторичне. Впевнений, зараз купа аля-патріотів розкриють глотки та почнуть переконувати, що у нас все гаразд. Насправді ж, ситуація доволі поганенька, зокрема саме в здатності країни протистояти інформаційним, ідеологічним загрозам гібридної війни, а для Донбасу, це дуже серйозна проблема, якою лише дурень нехтує.
Не зважаючи на третій рік війни, держава не проявляє реальної зацікавленості у створенні потужного інформаційного щита, прикриваючись якимись малоефективними, скоріше навіть декларативними заходами, на кшталт створення Міністерства інформаційної політики.
Час волонтерів пройшов і якщо зараз державні мужі не зорганізуються на ефективну розбудову національного комплексу державної безпеки та оборони, то країна стане перед перспективою їх повальної заміни, у чому дуже файно спромогнеться зорганізуватись саме ота ворожа Росія.
