Ми, український народ – бидло. Саме такими вважають нас наші нинішні державні можновладці. Лише нинішні. Попередні, будь-то Ющенко, Янукович чи Кучма, так не поступали. Дурили, грабували, пригнічували, але за бидло не рахували. Бо все ж таки оглядалися, щоб не перегнути палку. Ці ж – ні. Гнуть безоглядно, поступають, як недбайливі хазяї з безсловесною худобою, вигрібаючи чисто все з годівниць. А народ? Якихось безмовних істот чи не нагадує?

Пам’ятаю з молодості, коли початкуючим літпрацівником районної газети став свідком, як огрядний голова колгоспу відмовив селянкам видати якісь продукти з колгоспної комори. А потім повернувся до мене і довірливо проговорив: "Не понажираються". Певно, сприйняв мене, людину з райцентру, за свого.

Чимось нинішні можновладці схожі на того знахабнілого голову. Та ще страшніше. Бо забороняють, відбирають усе, до чого тільки дотягнуться, не в однієї чи двох осіб, а масово. Вже навісили страшенні, не підйомні ціни на електроенергію, всі можливі вершини перебирає газ, ростуть ціни на комунальні послуги...

Агов, Яценюче, проснися і ще раз розкажи Азарову, що видобутий в країні газ - то своє виробництво. І його вистачить на всі наші потреби. І що ціни на нього підвищувати не можна. Якщо ти сам себе у цій тираді не почув, то, може, тобі її перекаже Азаров, який колись її від тебе й вислуховував. А може тобі ще щось роз’яснить й про електроенергію, де вона виробляється і скільки коштувати має для українців.

Та навряд чи Яценюк почує, якщо не слухає навіть самого себе. Піклуватися про потреби населення він може лише тоді, коли не при владі. При владі ж стає зовсім іншим. І надзвичайно жорстоким. Не проти ворогів України. А швидше проти її патріотів. Скажено опускаючи гривню, загинаючи непосильні тарифи на все, що завгодно, розуміючи, що народ не в змозі їх потягти, він водночас упроваджує пеню на затримки з комунальними розрахунками, до якої не опускався навіть Азаров. Зшаленіло ростуть ціни на харчі. Колись, коли Кучма ставив прем’єр-міністром Януковича, вперше підскочили вони на хліб, через що той лаявся. Потім виросла ціна на якусь особливу варену ковбасу. Аж до 10 гривень з трьох. І це вже вганяло нас в шок. А зараз?..

То були перші проби можновладців на можливу реакцію суспільства – чи не збунтується. Нічого, проковтнули і витримали. Тепер розпочато обвал гривні і підвищення цін глобально.

Цей геноцид чимось нагадує середньовічну Англію, коли барони зганяли селян з їхніх осель і земель, обрікали на вимирання, щоб розширити випаси для овець. І ось нарешті й ми вступаємо в Європу. В середньовічну! Нинішні барони зганяють нас із життя, відбираючи останнє.

Досі ми були на порозі масового зубожіння. Зараз – вже за ним. І може статися все, що навіть за порогом нашого уявлення.

Путін заявляв, що розпад СРСР - то найбільша трагедія двадцятого століття. Ми не вірили. Деколонізацію, волю сприймали, як благо. Та усі наші правителі, починаючи з Кравчука і закінчуючи Порошенком, постаралися довести, що ми не праві. Потрапивши в руки ошелешених від наживи і дармівщини злодіїв і хапуг, держава не втрималася. І упала. Інакше й не могло бути. Бо її недавні і нинішні вожді з їхніми командами, піднявшись із казнокрадства, хабарництва і злодійств та розграбування усього того, що начебто належало народу, нічому іншому навчитися й не могли. Це не Форди, і не Гейтси, які піднімалися із свого розуму і виробництва того, що бажали від них люди. Цим вони і донині займаються. Наші - теж. Тільки роблять те, чого люди від них аж ніяк не бажають: коли в держави стало красти вже нічого, то почали грабувати те, що справді належить народу - полізли в наші кишені. І навіть миски.

Звідси й усі ці високі тарифи. А ще чекають по року нас величезні податки на наші кревні, куплені чи споруджені квадратні метри. Це основну масу населення розорить остаточно. І щоб врешті-решт так і трапилося, допоможуть напівдикі колектори. Вони –теж витвір наших владних багатіїв, яким, виявилося, для широкої експлуатації народних мас недостатньо існуючих ментів, прокурорів та суддів і виконавчих органів. Вони "допоможуть" заборгованим бідолахам роздягнутися остаточно, залишитися без штанів та домівок.

Чи це не трагедія, яка розпочалася з минулого століття?

Недавно послухав виступ на каналі "Гамма" лідера наших комуністів Симоненка. На відміну від колишніх ошелешених, провокаційних, брутальних і дурнуватих просторікувань у Верховній Раді, за що був вигнаний з трибуни Турчиновим, недавню промову провів розважливо, глибоко й мудро. Яценюки і їхні прибічники розорали широке поле для глобальної критики, дають йому переконливу аргументацію для звинувачень. Я, давній противник комунізму, не зміг не погодитися з його оцінками становища, перспектив, пропозиції дій. Що? Став комуністом? Напевне ж ні. Бо за роки виробив від цього імунітет. А як мільйони інших людей, які, впевнений, обходяться без такого імунітету?

Мабуть, що комуністи знову проберуться в парламент, до пори гратимуть на справедливому обуренні народу. А далі все піде по колу – експропріація експропріаторів, голод, терор, народ, партія.., Путін.

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости