УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Геноцид по-українськи, або Хто нас убиває

Геноцид по-українськи, або Хто нас убиває

Все більше починаєш задумуватися: чому наш народ з кожним роком все більше і більше гине. І причин цьому багато.

Видео дня

Шлях до вимирання нашої нації, про яку деякі кажуть, що вона не існує, розпочався ще з часів голодомору (який, до речі, теж багато хто заперечує). Але продовжується він і досі.

Раніше страшний геноцид знищував українські родини та навіть цілі села. Сім'я моїх предків складалась з 12 дітей та батька й матері. На 14 чоловік сім'ї було лише 2 коней та 2 корови. Але НКВСники сказали, що вони куркулі, і треба у них забрати коней і корів. Забрали. Голова сім'ї зник, а 6-ро дітей померло. Щоб вижити, діти знаходили вишневі кісточки в екскрементах, розбивали їх і їли горішки - це був справжній делікатес ( і чи не звідси пішов вислів: з гівна зробити цукерку?). Варили батьківський ремінь і пили з нього юшку, готували страви з лободи (зілля, яке зараз скрізь знищується, його хіба що свині їдять). Двері та вікна їхньої хати НКВСники позабивали. Сім'ю вигнали з села. І кожного дня перевіряли, щоб, не дай Боже, бідолашна мати з шістьома дітками, що ще залишилися в живих, бодай ніде не зупинилися і не вижили.

Потім вибухнув Чорнобиль. Люди почали мерти, як мухи. Тоді винна в усьому була радіація і недбалість влади, якій було наплювати на здоров'я людей. Головне, щоб ніхто нічого не дізнався, і щоб не повилітати зі своїх крісел.

Проте якщо раніше геноцид мав жорстку і нахабну форму, то зараз він став більш витончений. Але і раніше, і зараз форми геноциду були пов'язані з їжею.

Якщо раніше людей морили голодом, то зараз знаряддям знищення стала саме їжа.

У наш час більшість людей знаходиться за межею бідності. І тих, хто не вмирає від голоду, просто травлять харчовими продуктами.

Колись покійний отець Феофіл (більшості він відомий як Пафнутій) попереджав своїх парафіян, що настануть часи, коли їжі буде багато, але їсти її не можна буде. От і дочекалися!

А почалося все за радянських часів, коли почали будувати ГЕС, повертати річки назад, створювати штучні моря і вирощувати парникові овочі та фрукти. Тоді люди були у захваті від перемоги над природою. Проте вони й гадки не мали, що тим самим розпочали руйнацію майбутнього покоління. Бо не можна брати верх над природою, а треба з вдячністю приймати все, що нам дано від Бога.

Колись у селах кур, у яких були воші, посипали дустом. А розумні люди казали: схаменіться, що ви робите? Курка ж буде нести яйця, просякнуті хімією. А це, безпосередньо, відобразиться на вас і на ваших дітях! Та що селянам було до того. Їм аби воші не кусали... Потім з'явився колорадський жук на картоплі та почали активно розповсюджуватися хвороби у рослин та тварин. І атака хімічних засобів набрала обертів.

Хімія повністю увійшла в наше життя і в наш побут. Якщо раніше посуд мили ганчіркою і содою, то зараз він миється спеціальними губками і шампунями або хімічними засобами. Змити таку рідину майже неможливо. Та й на змиття потрібно затратити велику кількість води, що не дуже економно.

Та це все квіточки по відношенню до того, що ми їмо. Їжа і вода стали отрутою. ГМО, консерванти, барвники, поліпшувачі смаку та інші хімічні добавки - якою лишень гидотою не харчується наш народ! А особливо це смакує підростаючому поколінню - надією нашої нації. І діти до 3-х років їдять солодощі, які назавжди знижують їх інтелектуальний розвиток. Їжа наскрізь просякнута отрутою, що нас або відразу, або поволі вбиває. Канцерогенні речовини можуть викликати захворювання на рак, штучні підсолоджувачі, якими аж кишить солодка вода для дітей, призводять до ожиріння та цукрового діабету, соки - це хімічні коктейлі, які не містять жодної краплини соку і також призводять до ожиріння та цукрового діабету! А що вже говорити про чіпси і сухарики, що їх так полюбляє молодь, які, якщо їх підпалити, то займаються, як дрова! Бо оброблені спеціальною хімічною речовиною.

Проте "дурять нашого брата" не лише виробники харчових продуктів та супермаркети і магазини. Ті ж "чесні" (звичайно, не всі!) селяни теж продають продукцію, яку самі не їдять. Це або м'ясо від хворої тварини, або городина, зібрана у місцях, де зашкалює рівень радіації або свинцю. Головне для них - вигідно продати. А що тим самим всі ці люди знищують один одного - вони не задумуються. Та й навіщо? Вони живуть сьогоднішнім днем. А їх девіз: "після нас - хоч потоп!"

Зараз народ дуже полюбляє весело відпочити: піти на річку, сходити у ліс, з'їздити на море... Проте відпочинок у багатьох уже давно перестав бути культурним. Скрізь лежать купи сміття, чим ми дуже обурюємося.

Для того, щоб отримати свою дозу адреналіну та зацікавти бажаючих, з яких можна зідрати купу грошей, влаштовують вистави на воді. При цьому вся вода зі дна збурюється. Потім вона починає цвісти, з'являються зарості, і водосховище забруднюється. А від цього хворіє та гине риба, яку ми вживаємо у їжу і починаємо самі хворіти.

А ще існує багато "розумників", які, щоб не платити гроші на автомийках, заганяють машини прямісінько у воду і там їх миють. При цьому бензин і дизпаливо спливає у річку і отруює рибу, яка знову ж таки починає хворіти або вмирати. І цю ж саме рибу ми знову вживаємо у їжу, а потім не розуміємо - звідки ж хвороби беруться.

Люди гніваються: куди дивиться влада? А все починається саме з кожного з нас.

Звичайно, влада має дбати про нас - створювати антимонопольні комітети, які б перевіряли якість продуктів, вводити великі штрафи за забруднення навколишнього середовища, роздавати людям землі для вирощування городини без ГМО та розведення тваринництва і таке інше. Але ж багато чого залежить і від нас! Досить перестати вживати їжу-отруту, і тим самим потурати різного роду шахраям. Треба харчуватися лише здоровою їжею і пити свіжевичавлені соки та чисту воду. Не треба забруднювати навколишнє середовище, від якого залежимо не лише ми, а й наступні покоління, здоров'я та життя нашої нації.

В останні десятиліття більшість дітей народжується хворими. Здорових малюків, мабуть, скоро зовсім не буде. То чи не пора всім нам, разом з нашою владою, схаменутися і подумати про екологію та про нашу їжу, врешті-решт, без якої неможливе життя людини. Бо ми - це те, що ми їмо. А якщо це так, то наш образ потворний. І коли у річці зникне остання риба, а у лісі вимре останній звір - тоді і наступить кінець світу. І жодні штучно вирощені клони нам не допоможуть! А вам це потрібно?