УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Чому вимирає українська нація?

Чому вимирає українська нація?

Чому наша українська нація так стрімко почала вимирати? Звичайно, більшість людей скаже: тому, що криза; тому, що бідні; тому, що до влади прийшли злодії; тому, що погана екологія і таке інше. І вони будуть праві. Проте процес вимирання нації залежить не лише від цього.

Економічна криза 2008 року призвела до того, що більшість людей ледь не за частку секунди втратила роботу і все, що мала. А за цим шкереберть полетіли всі плани на майбутнє, здоров'я та нормальне життя у тих, у кого воно було, звичайно. Кожен четвертий став безробітним. А коли ряди безробітних виросли так, що Центри зайнятості переповнились, люди почали згоджуватись на будь-яку роботу, аби лише вижити. І колишній головний редактор згоден був іти мити підлогу, лишень прогодувати себе і членів своєї родини, бо за підробітком, що траплявся час від часу, довго не протягнеш.

Проте таке катастрофічне безробіття пішло на користь роботодавцю, який, зсилаючись на кризу, занизив рівень зарплати до мінімального, так, лишень працівникові зуби з голоду на полицю не покласти. Підлеглі мали працювати ледь не вдень і вночі, аби отримати злиденні копійки. І при цьому тобі говорили, що це велике щастя, що ти маєш роботу, і не важливо, що доводиться зводити кінці з кінцями.

Люди почали вбивати своє здоров'я на роботі, проводити весь свій життєвий час - з ранку й до ночі - на праці. Діти перестали бачити своїх батьків, дружини - чоловіків, а престарілі батьки - дітей та онуків. Сімейні цінності почали нехтуватись.

А споконвіку існувала шкала цінностей, за якою проходило людське життя. І за цією шкалою на першому місці стояли відносини між чоловіком і дружиною; на другому - сімейне вогнище - домівка, створена ними; на третьому - виховання дітей; і лише на четвертому місці була робота; а потім уже йшли родина, друзі, захоплення (хобі) і таке інше.

На жаль, в останні десятиріччя, починаючи з часів першої кризи 1992-1994 років, цінність роботи почала перевищувати сімейні цінності. І з четвертого місця робота піднялася на перше. А з цього часу сімейні цінності втратили свою вагу.

Сім'ї почали розпадатися, діти перестали отримувати належне виховання, а українська нація просто почала вимирати. Та і як їй не вимирати, коли чоловік і жінка весь свій вільний час проводять на роботі. Коли ж тоді народжувати дітей, вирощувати їх і виховувати? І страшним є факт, що на сьогоднішній день 62% сімей - бездітні!

Ось і виходить, що колись українці гордо говорили: "нас - 52 мільйони!", а з кожним роком нас стає все менше і менше. І, за статистикою, кількість людей похилого віку перевищує народжуваність. А зараз українців уже не 52 мільйони, а якихось 45 "з копійками" ( 45 745 213 чоловік).

А що буде далі? За кілька десятиліть територію України заселять китайці та афроукраїнці?

То чи не пора вже державі, роботодавцям та й самим українцям задуматись над тим, що на першому місці має бути сім'я, а не робота, і прищеплювати українцям саме сімейні цінності, починаючи з Президента. А робота - лише допоміжний інструмент для щасливого життя.