newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
PolskiPOL
flag
русскийРУС
Виталий Портников
Виталий Портников
Журналист, публицист

Блог | Политическое наследие Киссинджера довело Запад до катастрофы

Политическое наследие Киссинджера довело Запад до катастрофы

Странно, что в таком ключе я никогда не размышлял о Генри Киссинджере, знаменитом американском дипломате, который в первые 15 лет своей жизни был Хайнцом Кизингером и вместе с родителями смог убежать от неизбежного пламени Холокоста. Уже в том возрасте, когда дети формируются и следят за жизнью, Киссинджер был свидетелем самых ужасных в ХХ веке авторитарных практик. Оставалось только понять, как изменит его мировоззрение демократическая и открытая Америка – и следует признать, что жизнь в Соединенных Штатах действительно положительно повлияла на его мировоззрение. Но так, как Киссинджер сменил Америку, ее мало кто изменил.

Далее текст на языке оригинала

Адже на все своє доросле життя – а після втечі з нацистської Німеччини прожив ще 85 років – він зберіг цю юнацьку зачарованість силою, яка буяла на вулицях баварських міст у роки його становлення. Це захоплення не могло не привести його до адміністрації Річарда Ніксона, щоб надати повазі до сили, яка відзначала цього американського президента, інтелектуальної обгортки. Це захоплення силою привело його до рукостискань із Мао Цзедуном і Леонідом Брежнєвим та до найвідвертішого цинізму, який тільки демонструвався у американській політиці й у політиці демократичного світу взагалі. Дональд Трамп, якого сьогодні сприймають як взірця такого цинічного ставлення до політики, ніколи у житті не дозволяв собі такого цинізму, як Кіссінджер, – хоча б тому, що завжди намагається виступати в амплуа "свого хлопця" для звичайних людей. А Кіссінджерові ніколи не подобалося таке амплуа, він волів бути своїм серед тих, кому плювати на натовп. Ізраїльські видання зараз із гіркотою згадують, як перший єврей на посаді державного секретаря США якось зазначив, що навіть якщо Радянський Союз запроторить усіх своїх євреїв до газових камер, це не буде американською проблемою. Для людини, яка втратила під час Голокосту майже всю родину в Німеччині ("вони сказали, що я побачусь з родичами у Німеччині? Мої родичі – мило", – прокоментує Кіссінджер співробітникам пропозицію уряду ФРН), це виглядає жахливо. Але для Кіссінджера геть нормально – він волів домовлятися з Радянським Союзом, а радянські євреї були лише прикрою перешкодою для його політичних планів.

Ну і що у результаті? В результаті політична спадщина Кіссінджера довела Захід до передбачуваної катастрофи. Домовитися з диктатурами не виходить, при цьому віра у домовленості перетворила Китай на економічного монстра, а Росію – на всесвітнього розбишаку, що демонстративно знущається над своїми сусідами й допомагає терористам. Ніякого світового порядку більше немає, ніякого розуміння перспективи також, пробудилися всі демони, які, здавалося б, остаточно залишили нас після поразки гітлерівської Німеччини та краху Радянського Союзу.

Незмінною у цьому світі залишається тільки повага до Генрі Кіссінджера. Якщо почитати все, що зараз написали і сказали про колишнього державного секретаря американські політики – від Буша до Блінкена й написали провідні західні видання, може створитися враження, що знаменитий дипломат не зруйнував наш світ, а створив його – при тому, що ніякої стабільності ну просто немає й у найближчі десятиріччя не очікується.

Але за що насправді можна поважати Кіссінджера – то це за його послідовність. Свою захопленість автократією колишній радник Річарда Ніксона проніс через усе життя. Навіть у сто років він знайшов сили для подорожі до Пекіну й звинувачень у неконструктивному підході до двосторонніх взаємин не китайського керівництва, а американської адміністрації. Своїй вірі у діалог із диктаторами він не зраджував ніколи – ані коли був помічником з питань нацбезпеки, ані коли повернувся до інтелектуальних занять. І, здається, до останнього дня свого довгого насиченого життя так і не усвідомив, що з ним ніхто ніколи домовлятися не збирався.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...