"Трамп першим кліпнув очима", - пише Денні Сітрінович. Ультиматум про 48 годин і електростанції залишився без виконання. У теорії ігор це катастрофічний сигнал: ти оголосив "червону лінію", не переступив її, і тепер усі знають, що наступна "червона лінія" теж може бути порожньою.

Видео дня

"Схоже, - продовжує він, - для Трампа мета тепер змістилася: це вже не зміна режиму, а відновлення судноплавства в протоці".

"Конфлікт усе ще розгортається, але потенційний шлях до деескалації вже з'явився. Проте, - підсумовує він, — одне ключове питання залишається: якщо за п'ять днів Іран не відкриє протоку, навряд чи одні лише погрози зможуть це змінити. Тиск без стимулів рідко спрацьовує".

Остання фраза - це класика теорії переговорів, і вона тут абсолютно доречна. Іран наразі не бачить, що він отримає від відкриття протоки, крім зняття тиску. Але тиск і так слабшає, бо Трамп сигналізує про "згортання".

Тут не можу не згадати про асиметрію часу. Іран може тримати протоку закритою місяцями - це боляче, але терпимо для режиму. Для Трампа кожен тиждень закритої протоки - це $110+ за барель нафти, внутрішній економічний тиск і наближення проміжних виборів у листопаді.

Поки що офіційно США ще не відмовилися від жодної задекларованої цілі. Але поведінка - "згортання", відкладений ультиматум, пошук коаліції для Ормузу - говорить саме про це.

P.S. Іранці спростовують факт будь-яких переговорів.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...