Где-то с 2017 года каждую осень кто-то писал в ФБ, что раzzія готовит полномасштабное нападение. Планировали ли они нападение раньше 2022 года можно только гадать. Но каждую осень где-то 2017 разведка имела признаки подготовки врага к нападению. Но почему таки решила напасть?

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Пам'ятаєте головну помилку х*йла перед нападом? Це його сподівання, що більшість населення буде з квітами зустрічати його війська. Це не здогадки. Багато фактів говорило про це. Це і парадна форма в розйобаній нами техніці, це і росгвардійці у складі колон, завдання яких – це підтримання порядку на окупованих територіях, а не штурми. Це і свідчення полонених офіцерів того часу. Головне було трошки надавити на нас силою всього контингенту військових у 350 тис. А далі ми повинні були злякалися, а населення у своїй більшості підтримати трокольорових.

Пам'ятаєте нашу головну помилку? Ні, це не вибори Зеленського. Це вже був наслідок. Після всього, що сталося у 2014, на мій погляд, держава недостатньо приділяла уваги українській культурі. Як саме і зараз.

Так, багато зусиль і грошей вкладалося в те, щоб відновити трансляцію радіо та телебачення на окуповані території. Мета – інформувати та підтримувати наших на неконтролованій території. Як ви розумієте, ці трансляції були виключно російською.

І майже нічого не робилося для посилення та зміцнення української культури на підконтрольній нам території. Всі носилися з лозунгами типу "Украіна многонаціональная страна", "Какая разніца на каком язикє" і таке інше. Все це залишало почву для появи та популяризації ЗМІ мєдвєйчука та інших п*дарасів.

Навіть в моєму оточенні тоді казали щось типу "да, он г*ндон, но ето наш г*ндон". У 2022 ми всі зрозуміли, що вони ніх*я не наши. Чи могла б лише мова відтермінувати навалу?

Якби більшість населення свідомо почало використовувати українську, обирати українське, то це був би перший наочний маркер раzzистам – "від*біться, ви нах*й не потрібні нам". Це б не підштовхувало їх до думок, що їх армію ми тут зустрінемо з квітами.

Так, серед тих хто вдягає вишиванку, говорить українською та співає наш гімн вистачає гнид та щурів. З ними потрібно боротися всередині. Але соціометрія значно ускладнюється у гіпотезах проросzzійської підтримки, коли соціальноактивні та свідомі громадяни перейдуть на українську.

Тоді ще важче визначитися ворогу з потенціалом колаборантів всередині нас. І тому їм треба ретельніше готуватися до нового нападу. І 350 тис. недостатньо. Потрібна мобілізація свого населення для війни. І це також ускладнює їм плани. І у нас було б більше часу на підготовку. Але це вже історія помилок. Це вже сталося. Що відбувається зараз?

Зараз щодня на лбз ми ловимо радіоперехопленя, де п*дари "на свайом язикє" віддають накази чи обговорюють знищення наших військових. Якщо їх дрг або штурмовики наближаються до наших позицій, то досі кажуть – "мужикі, своі". Полонені, що взяли зброю ворога на окупованих територіях і пішли вбивати нас, говорять раzzійською, хоча розуміють і можуть поганою українською сказати пару слів.

Мова, як паролі на блок-постах, це перша ознака своїх. Мова, це перше наочне повідомлення ворогу – вас тут не чекають з "цвєтами", бо у нас навіть немає такого слова.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...