Блог | Мы до сих пор думаем, что у России есть какой-то тайный козырь
Хочу зафиксировать одну вещь.
После пламенного концерта в "Крокусе" многие высказывались о том, что это же постановка, это же специально, и теперь Путин каааааак сделает что-то, и будет нам еще труднее.
Далее текст на языке оригинала.
Я хочу зафіксувати не те, що Путін зробив (бо він якраз нічого не зробив і майже добу ховався). Я хочу зафіксувати цей страх нашого суспільства. Бо ми досі думаємо, що у Росії є якийсь таємний козир, і потрібен привід його розіграти. І боїмося цього.
Козир є, він не таємний, називається "ядерна зброя". Все інше – не козирі, а звичайні карти. Та і цей, судячи з різкого зменшування згадок, Кремлем вже не вважається за козир.
Хіба потрібна була Росії стрілянина, коли проголошували попередню мобілізацію? Здається, що ні.
Чи потрібен їй був casus belli, щоб почати повномасштабну війну у лютому 2022 року? Ні.
Що такого сталося за добу до "Крокуса", що росіяни обстріляли ДніпроГЕС у моєму рідному Запоріжжі? Нічого.
Чи потрібен був їм уявний теракт, щоб зробити Бучу? Ні.
Єдина реальна загроза для нас була б, якби вони дійсно заморочилися над провокацією, щоб відвернути від нас підтримку союзників. Але тоді б стрільці бігали по "Крокусу" у вишиванках з оселедцями і криками "Слава Бандері". Бо росіяни не вміють робити красиво. Просто не вміють і все.
І врешті решт треба перестати боятися їх таким страхом, який паралізує. Це не допомагає нам виживати. Страх це природно і нормально, але страх продуктивний. Страх, що додає сил, а не забирає.
Росія вже показала нам майже все зло, на яке спроможна. Ми маємо взяти це зло, перерахувати, облікувати і спитати сторицею. І нехай наш страх допомагає цьому.
Страшно? Задонать.
Страшно? Мобілізуйся.
Страшно? Здай кров для поранених.
Дай страху стати твоєю зброєю. Не дай йому влади над тобою.
Як казала Україна, дивлячись на мапу Європи, "Це не мене заперли тут разом з вами. Це вас заперли тут разом зі мною!".
