Блог | Годовщина восстания против коммунистов: утопили в крови, а затем уничтожили и тех, кто расправлялся с восставшими
28 февраля 1921 г. началось вооруженное восстание матросов, солдат и жителей Кронштадта, а также экипажей кораблей Балтийского флота против власти большевиков под лозунгами "Советы без коммунистов", "Власть советам, а не коммунистам". Раздались призывы к возвращению гражданских свобод, освобождению из тюрем членов других партий и уничтожению диктатуры, которую в то время установили Ленин и компания, и отмене политики "военного коммунизма".
Далее текст на языке оригинала
Повстали ті самі матроси, які й привели більшовиків до влади. Ті самі матроси, яких у 1917 році товариш Троцький називав "красою і гордістю революції". Тепер більшовики оголосили їх ворогами пролетаріату й буржуйськими найманцями.
Повстання потопили у крові. Більшовики вміли. Пізніше пропаганда назве його "заколотом" і створить навколо цього кілька міфів. Це теж більшовики уміли краще за всіх у світі.
2103 повстанця було засуджено на розстріл, 6459 осіб - до ув`язнення в концтаборах. Близько 8 тисяч по кризі Фінського заливу пішло у Фінляндію.
Конштадське повстання придушили. Але воно все ж не було даремним. Політику "воєнного комунізму" під тиском обставин, що склалися (не лише в Кронштадті, але й по всій країні палали антибільшовицькі повстаняя) Ленін змушений був скасувати. Пізніше пропаганда вигадала побрехеньку, ніби вона була вимушеною, через "розруху". Насправді Ленін саме таким і бачив влаштування держави.
Що таке "воєнний комунізм" по-ленінськи? Це звичайний грабунок селян. Сам "вождь світового пролетаріату" у притаманній йому цинічній манері так висловлювався:"Сутність воєнного комунізму полягала в тому, що ми фактично брали у селян надлишки, а іноді і не лише надлишки, але й частину зерна, необхідного для їжі".
Тут ще одна якість "вождя" проглядається - надзвичайна брехливість. Тому що то було не "іноді". То було правилом: озбоєні продовольчі загони, які нічим не відрізнялися від банд, вигрібали у селян все до зернини. Зазвичай виглядало так: на якомусь заводі формувався такий загін, він йшов у село, грабував, частину награбованого ділили поміж робітниками того заводу, а частину здавали державі, яка забезпечувала бандитів "дахом".
До слова: усі керівники придушення кронштадського повстання потім пішли "під ніж". Григорія Зінов`єва розстріляли 25 серпня 1936 року у підвалі будівлі Воєнної колегії Верховного Суду СРСР (Москва); Михайла Тухачевського - 11 червня 1937 року там таки; Євгенія Казанського - 26 вересня 1937 року там таки; Павла Дибенка - 29 липня 1938 на розстільному полігоні "Комунарка"; Олександр Седякін - там таки і в той таки день.
І якщо ви, друзі, гадаєте, що це написано лише про минуле - це не так. Розумний - зрозуміє.
