Видео дня
Степан Бульба: В серпні подумаємо, де бути Морозу
Візит Кирила, місцеві вибори, арешти тимошенківських посадовців, пертурбації у владі – всі ці події в тій чи іншій мірі претендують на те, щоб утримувати лідерство у списку топ-новин. Цьогорічне літо не назвеш аполітичним – схоже, що ніхто з посадовців та політиків й не збирається відпочивати. Зокрема, соціалісти точно не розслабляються.
Зокрема, Степана Бульбу (члена Політради СПУ та першого секретаря полтавського обкому партії) «Обозреватель» виздвонив на його рідній Полтавщині, себто в польових умовах підготовки до місцевих виборів. Нас цікавив останній з`їзд СПУ, трохи «затушований» рештою важливих подій, адже на цьому з`їзді сталася воістину революційна річ: з посади голови партії пішов Олександр Мороз. Що буде далі з самим Морозом і з його партією, яка тепер передана до рук міністра економіки Василя Цушка, та куди рухатимуться соціалісти – про все це наша розмова з Бульбою.
- Степане Степановичу, Мороз очолює Соцпартію з 1991 року, був її незмінним лідером протягом останніх без малого двох десятиліть. Як ви самі пояснюєте його бажання скласти з себе повноваження голови?
- Я думаю, що це – потреба часу. Ми надто довго дозволяли собі розкіш бути партією лідерського типу замість використати переваги ідеології демократичного соціалізму. Ми продовжували експлуатувати ім`я та авторитет нашого лідера. Власне, це хвороба багатьох партій, ми своє питання розв`язали, а для інших ця проблема ще попереду. Уявіть собі, наприклад, що залишиться від «Батьківщини», якщо звідти прибрати Тимошенко. Або ж прибрати Яценюка чи Тігіпка з їхніх партії – їхніх назв ніхто толком і не згадаєє. Ще раз кажу, ми свою проблему вирішили, причому згідно з європейським досвідом, бо зміна лідера – це нормально.
- Гаразд, але чому саме Цушко? Чим він «матери-истории ценен»? Чи були якісь альтернативи?
- Альтернативи були. 25 травня відбулося засідання Політради. І там Олександр Олександрович запропонував три кандидатури. Але в постанові Політради сказано, що, окрім цих трьох кандидатур (маються на увазі Віктор Суботін, Валентина Семенюк та Василь Цушко), можуть бути висунуті й інші претенденти – на пропозиції обласних і навіть районних організацій СПУ.
- Цушко давно в політиці, але досі не заявляв про лідерські амбіції. Що змінилось?
- Для нього це був непростий вибір, виходячи з того, що він зараз дуже завантажений як міністр економіки, і це по-перше. Але це людина дуже шанована серед соціалістів, і доказом тому є кількість голосів, відданих за нього. Коли ми на Полтавщині проводили конференцію, то з 86 делегатів було лише декілька, які мали окремі думки, а більшість підтримала Василя Цушка. І це справедливо. Бо в нього є і прекрасний управлінський досвід, і прекрасні організаторські способності, і досвід парламентської роботи. Більше того, як він сам неодноразово заявляв, він – прихильник створення команди, яка буде визначати та планувати дії Соціалістичної партії. На жаль, у Олександра Олександровича – будемо про це говорити відверто – команда створена не була. А от якщо Василь Петрович цього досягне, ми будемо мати якнайкращі перспективи.
- Полтавщина Цушка підтримала. А інші обласні організації?
- Ми проводили нашу конференцію 17 липня. На цей час відбувались збори і в інших регіонах – загалом у двадцяти областях. На одиннадцяти конференціях підтримали Василя Петровича Цушка, на двох – Валентину Петрівну Семенюк і на одній, у Харківській обласній організації, – Віктора Суботіна, який сам заявив, що зміне свою кандидатуру на користь Василя Цушка. Тобто рішення полтаської організації відображає загальну картину.
- Олександр Мороз залишається почесним головою партії?
- Так. Він залишаєься почесним головою, і він є зараз одним з лідерів Соціалістичної партії. Його потенціал не став меншим за час керування Соцпартією, навпаки, цей потенціал виріс, але з приходом до влади майстрів інсинуацій та інтриг (як та відома особа, що донедавна очолювала уряд), влада навчилася боротися з такими лідерами, як Мороз. І тому його значення дещо впало в очах виборців, це також треба розуміти. І це також стало однією з причин того, що ми буди змушені вдатися до певних рішень у кадровій політиці партії.
- Тобто влада тут якраз не надто й дотична – ви ж самі кажете, що це в очах виборця впав авторитет Мороза...
- Звичайно, що, згідно з досвідом європейських партій, після останніх парламентських виборів керівництво партії мусило йти у відставку. Думаю, що зараз ми маємо в першу чергу використовувати нашу ідеологію, якою часто користуються наші опоненти, а цією ідеологічною складовою ми якраз і нехтували.
- Хто все-таки прийматиме ключові рішення: Мороз чи Цушко?
- Авторитет Олександра Олександровича завжди був визначальним, але рішення у нас приймались колегіально, на рівні Політвиконкому, на рівні Політради, на рівні з`їзду, й так буде і надалі. А Олександр Олександрович, я переконаний, дуже багато робитиме корисного – і в плані допомоги Василю Петровичу зокрема. 7 серпня ми збиратимось на Політраді і більш конкретно визначатимемо обов`язки кожного. Можливо, Олександр Олександрович буде відповідати за міжнародні зв`язки нашої партії, бо він людина дуже авторитетна – в Соцінтерні і не тільки. Крім того, він буде займатися теоритичними підходами, розробкою стратегії.
- Здавалося, що Мороз йде з чималою апатією та гіркотою...
- Ні, у мене не було такого відчуття. Він говорив зі мною після того, як оголосили результати голосування. Він навпаки боявся того, що Василь Петрович може в останній момент відмовитись від головування в партії. Чи було у нього розчарування? Звичайно, коли людину цінують не за заслугами, коли є багато наносного, тоді буває дуже тяжко... Але Цушко – це креатура Олександра Олександровича, це якраз та людина, якій він може довірити головувавання в партії... А щодо відставки, то заяву про неї Олександр Олександрович писав ще в 2007 році, після програшу на отих абсурдних дострокових парламентських виборах.
- Тобто після приєднання Соцпартії до коаліції з «регіонами». Ви вважаєте це зараз помилкою?
- Ні. Я не вважаю. І не вважаю, що це було б на користь суспільству – вихід Соцпартії з влади. Навпаки, треба об`єднуватися, щоб вирішити наші спільні проблеми. І користь буде значно більшою, якщо ми будемо активно співпрацювати з владою. Соціалісти проти примітивної конфронтації. Хоча нам зараз є за що критикувати владу. Але якщо влада – це те знаряддя, той інструмент, який дає змогу реалізувати хоча б частину нашої програми, то відмовитись від неї означає наразитись на звинувачення, що ви, мовляв, зробили далеко не все, що могли б зробити. І політики, якщо вони тільки не демагоги і не популісти, повинні бути разом, щоб реалізувати хоча б частину своїх програмних засад.
- В ваших словає є протиріччя: з одного боку, Соцпартія мала залишатись при владі і йти на союз з «регіонами», а з іншого – ви самі визнаєте, що ваш виборець такого маневру не зрозумів і тому не підтримав СПУ на виборах-2007. То хто правий: ви чи ваш виборець?
- Певною мірою, нас дійсно не зрозуміли до кінця і тому не підтримали. Але політика – це завжди компроміс, пошук тих точок дотику, які влаштують і одну, і іншу сторону. Мені здається, що до виборів 2007 року соціалісти просто не були належним чином готові. Бо до кінця сподівались, що «регіонали» на це не підуть. Адже Верховна Рада, як ви бачите, після тих виборів не стала кращою. Тож, ще раз кажу, ми сподівалися, що Партія регіонів як наш партнер буде більш послідовною у недопущенні неконституційних безглуздих виборів. На жаль, цього не сталося... А з іншого боку, ми робили усе можливе й для того, щоб створити коаліцію демократичну, тож наші колишні партнери по «помаранчевому» табору не можуть нам нічого закинути. В будь-якому випадку ми намагалися мати реальну владу, яка дозволяє нам реалізувати свої програмні засади та впливати на прийняття рішень.
- З партнерами у Соцпартії дійсно не все так просто. Скоро згадуватимемо десяту річницю «касетного скандалу» і увесь подільший розвиток подій. Що цікаво: ініціатива розвінчання Кучми походила від Мороза, але фактичними лідерами опозиції тоді стали Ющенко та Тимошенко, а пізніше – ближче до президентських виборів 2004 року – єдиним її уособленням був вже Ющенко. Чи припустився в цій ситуації Мороз якоїсь помилки?
- На жаль, у нас різні вагові категорії з точки зору фінансових можливостей. І такої підтримки бізнес-сектору, яку мають згадані вами діячі, ми не мали. Поки що влада належить великому капіталу, грошам... І якщо цю проблему не вирішити найближчим часом, ми ще довго пастиме задніх на теренах Європи... Але тут є ще й інший аспект: дуже багато є осіб, не зацікавлених в тому, щоб справа Гонгадзе дійшла до логічного завершення. Так було тоді, і так є зараз. Багато хто просто вичікує, коли добіжить кінця той термін, коли згідно з Кримінальним кодексом винні у смерті Георгія Гонгадзе можуть бути покарані.
- Я не дарма згадала і 2001, і 2004, і 2006 рік. В політичних партнерах у Соцпартії були «помаранчеві» сили, були «регіонали»... З ким ви співрацюватимете після цьогорічних місцевих виборів?
- Знаєте, я у 2001 році, можливо, вперше близько познайомився з Тимошенко. Будучи тоді секретарем Політради з питань ідеології, агітації та пропаганди я разом з Олександром Олександровичем та Тимошенко (Ющенка тоді ще з нами майже не було), об`їздив 19 обласних центрів. І вже тоді попереджав Олександра Олександровича, що ця особа може виросте у дуже великого популіста, якщо її вчасно не зупинити... З ким ми будемо зараз?
На вибори ми йдемо, ясна річ, абсолютно окремо, оскільки блоки заборонені. А після виборів будемо спіпрацювати в першу чергу з тими, хто поділяє наші програмні положення, і, в першу чергу, з громадськими організаціями, а також з тими партіями, з якими, сподіваюсь, ми знайдемо спільну мову. Ми можемо навіть підтримувати кандидатів від інших партій – на посади голів міст тощо – якщо ми цих людей добре знаємо і бачимо, що з ними можна співпрацювати.