Видео дня
Юрій Мірошниченко: Партія регіонів взяла курс на 2012 рік
Депутат від Партії регіонів та представник президента в парламенті Юрій Мірошниченко відповів на запитання «Обозревателя» щодо дати проведення наступних парламентських виборів у четвер, 4 листопада. А вже наступного дня стало відомо, що народні обранці не підтримали запит Арсенія Яценюка до президента України щодо необхідних заходів задля проведення виборів до Верховної Ради 27 березня 2011 року. («За» проголосували лише 84 з 409 зареєстрованих депутатів).
Іншими словами, ані коаліція, ані опозиція не бажає вже через п’ять місяців знову вести свій електорат до виборчих урн. При цьому кожна з цих сил звинувачує опонентів у підступному «махлюванні» з датою виборів. Тоді як розгадка насправді є дуже проста – жодному депутату не хочеться найближчим часом ризикувати насидженим місцем. Втім, те, що парламентарі «зарубали» запит Яценюка, ще не означає, що виборів у 2011-му не буде. Зрештою, своє слово ще не сказав Конституційний Суд. З цього моменту «Обозреватель» і починає бесіду з Мірошниченком.
Пане Юрію, коли будуть проведені наступні парламентські вибори? Конституційний Суд визнав невідкладним розгляд питання щодо дати їх проведення, а це означає, що відповідь ми отримаємо скоро. Проте яким є ваш прогноз – 2011 чи 2012 рік?
Дійсно, дискусій багато, думок багато, правових оцінок багато… Власне, саме тому у Верховній Раді підготовлений проект змін до Конституції щодо термінів повноважень органів влади, яким, зокрема, до перехідних положень Конституції запропоновано внести зміни із тим, щоб наступні парламентські вибори до Верховної Ради були призначені на останню неділю жовтня 2012 року… Буде рішення Конституційного Суду, буде рішення Верховної Ради, і в цьому питанні буде поставлено крапку. До цього моменту різні політичні сили (в залежності від власних перспектив бути обраними) займатимуть, зрозуміло, різну позицію…
Ще одне питання торкається системи виборів, за якою обиратиметься наступний парламент – чи можливе повернення до змішаної системи і відмова від суто партійної?
Це питання регулюється виборчим законодавством. Президент ініціював підготовку виборчого кодексу як сталого законодавчого акту, який би поклав край отим постійним змінам до закону про вибори, котрі приймаються напередодні самих виборів. Це наша постійна хвороба – протягом всіх років незалежності у нас весь час змінюються закони та виборчі системи: спочатку була мажоритарна, потім змішана, потім суто пропорційна з закритими списками. Зараз обговорюється ініціатива проводити вибори за пропорційнійною системою з відкритими регіональними списками, є також ініціатива повернутися до змішаної системи.
Ідея виборчого кодексу полягає в тому, щоб уніфікувати спільні процедури у виборах президента, парламенту та органів місцевого самоврядування, і в спеціальній частині, де йдеться про особливості усіх цих виборів, передбачити певні сталі механізми, які б унеможливили б постійні зміни від виборів до виборів. Робота над кодексом вже розпочата, створена робоча група, міністр юстиції її очолив, ми сподіваємось і на залучення міжнародних експертів, щоб нарешті закрити виборче питання…
Експерти вважають, що для того, аби закріпити успіх, отриманий Партією регіонів на місцевих виборах, вам було б бажано провести парламентські вибори за змішаною системою у 2011 році, доки рейтинг влади ще є досить високим, адже ви самі знаєте, що останнім часом Партія регіонів у рейтингу втрачає…
Ну, не знаю… Виходячи з тої кількості голосів, які отримала на місцевих виборах Партія регіонів, її рейтинг не впав, а підвищився. Дуже спірне твердження, що Партії регіонів вигідно якнайскоріше провести вибори. Є й інше припущення: до 2012 року почнеться економічне зростання, і у Партії регіонів, таким чином, збільшиться кількість прихильників.
Я вважаю, що ми до цього питання повинні підходити не з точки зору політичної доцільності, а з точки зору права. Тож дата виборів буде залежати від того, як буде проходити прийняття закону про зміни до Конституції і від того рішення, яке прийме Конституційний Суд. Якщо будуть прийняті зміни – буде 2012 рік. Партія регіонів, наскільки я можу оцінювати ситуацію, взяла курс на 2012 рік.
Ви говорите, що, судячи з результатів місцевих виборів, Партія регіонів тільки додала собі популярності. А ваші опоненти твердять, що сам закон про місцеві вибори був виписаний таким чином, що інакше й бути не могло – цей документ готували саме під перемогу однієї конкретної партії – вашої партії. Зокрема, опозицію не влаштовує відмова від системи жеребкування і те, що перший номер у списках отримувала партія, яка першою встигла зареєструватися (при цьому Партії регіонів, звісно, створювали преференції). І це тільки один з пунктів претензій, які мають опозиціонери…
Не можу з цим погодитись. Такими словами опозиція робить закид не стільки Партії регіонів, скільки українським виборцям, стверджуючи, що ті бездумно голосують за першу позицію у списку. Бувало й таке, що перший у списку не отримував жодного голосу або отримував значно менше, ніж ті, хто знаходився в середині списку. Виборці не здатні розібратися зі списками у бюлетенях, якщо вони чітко знають, за кого прийшли голосувати?!
В мене немає даних, які змушували б так думати. Що стосується жеребкування, то тут виникла проблема: крім того, що потрібно було забезпечити рівний доступ усім суб’єктам виборів до виборчих комісій, потрібно було також врахувати і якісний склад цих комісій, адже дехто з виборчих суб’єктів чи кандидатів пропонував до складу комісій людей, що не мали жодного досвіду… В ідеалі найкращим варіантом могло б бути жеребкування, жеребкування для всіх без винятку і без жодних преференцій. Але разом з тим, треба враховувати, що деякі з політичних сил, які беруть участь у виборах, не є національними партіями у повному розумінні цього слова, тобто вони не мають інфраструктури, не мають людей, не мають організаційних можливостей.
Тому пріоритет був наданий парламентським політичним силам як найбільш розвинутим інфраструктурно та таким, що мають регіональне представництво і здатні забезпечити перехресний контроль в комісіях (для тих же, хто не представлений у парламенті, було передбачене конкурсне представництво). Все це не є досконалим, але така система не є наслідком упередження щодо опозиційних сил – якраз ті з них, хто особливо активно критикує владу, були гарантовано представлені в комісіях, бо і БЮТ, і НУ-НС мали свою квоту у виборчих комісіях… По великому рахунку, це добре, що опозиційні сили скрізь шукають проблеми і звертають на них нашу увагу, бо, працюючи зараз над виборчим кодексом, ми будемо тримати це в фокусі і працювати над тим, аби забезпечити надалі усім суб’єктам рівні можливості у змаганні за голоси виборців.
Як ви поясните таку низьку явку виборців? Хіба це не мінус владі?
Політики, очевидно, будуть завжди заангажовано це коментувати. Тут треба підходити з точки зору політологічної, наукової… Про що свідчить зниження явки? Власне, якщо брати по європейських стандартах, то явка у нас якраз непогана. Але загалом її зниження свідчить про те, що падає градус політичної боротьби. Так буває у ті періоди, коли зменшується політичне протистояння і народ трішки заспокоюється, і вже немає такої політичної напруги, коли людина має в першу чергу емоційні мотиви для того, аби піти та проголосувати.
Думаю, що в Україні саме такий випадок – стабілізується життя, і громадяни перестають бути аж настільки політизованими. Плюс місцеві вибори вперше відбуваються окремо від парламентських, а це також сприяє зменшенню політизації. Є багато прикладів у країнах Європи – сталих стабільних державах, де явка виборців становить 20-25%, і це вважається нормальним. Громадяни такою електоральною поведінкою дають шанс чинній владі, сигналізуючи, що їх все влаштовує. Адже вибори – це в першу чергу зміни, а якщо в змінах особливої потреби немає, громадяни не йдуть на вибори. Хоча я ще раз підкреслюю: це перші вибори, відділені від національних, і говорити про якісь тенденції поки що зарано.
Ви кажете про зниження градусу політичної боротьби, а от ваш колега Олександр Єфремов називає перемогу «Свободи» на Західній України «тривожним сигналом». Чи є це для вас також тривожний сигнал, і якщо так, то в чому ця тривога полягає?
Для мене – є. Враховуючи позиціонування «Свободи» як радикальної політичної сили, говорити про тривогу можна саме тому, що у суспільстві зростають радикальні настрої. А зростають вони, очевидно, у зв’язку з економічною кризою, хоча, можливо також, що просто відбувається процес заміщення. Адже Західна Україна завжди мала своїх фаворитів, у яких вона поступово розчаровується. Спочатку таким фаворитом був Народний Рух України, потім «Наша Україна», потім – частково – БЮТ… У певний момент ці сили перестали виправдовувати очікування мешканців Західної України, тож вони почали шукати нового виразника своїх інтересів та позицій. «Свобода» підхопила цю естафету. У неї радикальні гасла, але, сподіваюсь не будуть радикальними дії.
Після 2004-го, коли Олега Тягнибока виключили з «Нашої України» за антисемітські висловлювання, «Свобода» певний час перебувала на маргінесі і не підіймалась вище львівського рівня. Відтак почала «оживати» та розкручуватись, й при цьому казали, що ця політична сила є проектом якраз Партії регіонів, яка мало чи не фінансує Тягнибока, бо має вигоду у подібній опозиції. Це відповідає дійсності?
Ну як Партія регіонів може фінансувати іншу політичну силу? Ці припущення не витримують жодної критики. Це ж настрої громадян, які проголосували за «Свободу» – ну як Партія регіонів могла вплинути на це? Ніхто не сумнівається, що віддані за «Свободу» голоси є свідченням збільшення симпатій до цієї політичної партії. В цьому розумінні «Свобода» є конкурентом Партії регіонів, адже Партія регіонів сама б хотіла, щоб її прихильників ставало більше.
Я хотів би повернутись до вже сказаного: зараз відбувається заміщення, і такі чутки розповсюджує в першу чергу той, хто втрачає популярність на Західній Україні і кому не подобається, що цю прихильність перебирає на себе «Свобода». Тим представникам опозиційних сил, які зараз втрачають електоральну підтримку, варто просто замислитись над своєю діяльністю під час перебування в органах влади, здійснити, можливо, певне оновлення, відкоригувати тактику та стратегію, аби повернути собі довіру виборців.
Коли, на вашу думку, у місцевих виборах-2010 буде поставлено крапку? Чи очікує влада масованої судової атаки, яку обіцяє опозиція?
Хочу нагадати, що 31 жовтня пройшли не одні вибори, а понад 20 тисяч окремих виборів. І в якихось місцевостях органи влади вже починають працювати, в якихось – ще навіть не дорахували бюлетені, десь – процес надто заполітизований, бо якщо тій чи іншій політичній силі не подобається її результат виборів, вона починає привносити в роботу комісій певну політичну складову (ми спостерігаємо такі процеси у Харкові та Одесі тощо). Коли буде врегульовано останню суперечку? Згідно із законом, це нетривалий процес. Пройде іще кілька днів, і ми вже матимемо остаточний результат. Я очікую, що це станеться протягом найближчого тижня.