Сакральний лабіринт

Мистецтво черпає у сутності Бога, й у формах світу, який Він створив. Первісна, базова функція мистецтва – сакральна. Більшість дослідників вважає, що малюнки печерних людей, орнаменти на кістках та примітивній кераміці мали магічне призначення. Початок кожної літератури – це епос про богів та напівбогів. Поезія – це спочатку духовні гімни, театр – це спочатку містерія, архітектура – це в першу чергу храм. За Парфенон (який здебільшого виконував функцію афінського банку) ми маємо лише одну згадку в тих рештках античної літератури, що дійшли до нашого часу, натомість за Храм Аполлона у Дельфах (головна грецька святиня) – більше 600 згадок.

Видео дня

Греки розуміли, що святість важливіша за пропорції, хоча, перша і породжує останні. Церква була генеральним замовником Ренесансу.

У митця такої художньої провінції, як Київ, є один шанс залишитися в історії мистецтва – розписати храм, тим паче в наш час – після «смерті живопису» за (Шпенглером) і смерті рок-н-ролу (за Байроном, хоча, можливо її констатував якийсь інший лікар).

Вмираючи, кожна культура повертається до витоків, до грубих, «архаїчних» форм. Європейське мистецтво починалося на церковних стінах і має на них завершення. Меценати прагнуть бути похованими під підлогою храму, а мистецтво – на його стінах.

Кажуть, Мазепа помер в Бендерах, тому на серйозного спонсора культових споруд в українському дусі розраховувати не варто. Втім, Тарантіно ще живий і вчить нас, що прославитися можна і з малобюджеткою, якщо обрати вдалу концепцію.

Концепція

Підлога деяких знаменитих храмів середньовіччя (скажімо, у Равені, чи Нотр-Дам у Шартрі) прикрашається лабіринтом. Це, поза сумнівом, і алюзія на греків, і багатозначний символ, і пряма вказівка на те, що на шляху до Царства Небесного легко заблукати. «Царство Небесне силою береться, й лише той, хто застосовує зусилля здобуває його».

Проте, чому б усю церкву не збудувати як лабіринт? Християнин має відшукати вівтар, він має йти до нього, застосовуючи розум, пам’ять і почуття, здійснити мікро-паломництво. Особливо нині, коли ствердилася порочна практика забігати до церкви між іншим, як на вокзал. І одержують те саме, що на вокзалі: квиток до Жмеринки, а не до Царства Небесного. Стіни Лабіринту – пересувні, їхня конфігурація змінюється час від часу, щоб кожної неділі це був новий шлях для того, хто взискує Христа.

Символічно, що саме в галереї «Лавра» на найближчий Великдень буде виставлено модель сакрального лабіринту у натуральну величину. Лабіринт складається з дерев‘яних пано, на яких ті митці, які мають намір залишитися в історії і, можливо, згодом потрапити до Раю (а не туди, де перебуває більшість їхніх попередників) зображують сцени зі Старого та Нового Заповіту, кожен у власній манірі. Тут матиме місце змагання амбіцій, і це добре. Окрім того, необхідність взятися за великі теми і великі форми пожвавить мистецьке життя у Києві, стимулює митців, які зазвичай прозябають у невігластві і фарисействі.

Для Києва це грандіозний художній проект, який потребуватиме зусиль кількох десятків митців, участі мистецтвознавців й теологів. Ми плануємо, що в сакральному лабіринті вже буде відслужено великодню всеношну. Буде випущено каталог, можливість потрапити до каталогу для багатьох молодих художників є кращим стимулом, аніж можливість потрапити до Царства Небесного.

Далі лабіринт буде виставлятися в інших містах, як пересувна виставка.

Одразу після відкриття ми проведемо переговори з Київською адміністрацією на предмет виділення місця під побудову стаціонарного Храму-лабіринту, де всі створені витвори розмістяться навічно.

Ми закликаємо митців до участі в проекті.

Амінь

Телефон для зв'язку: 093 703 03 32,

e-mail: [email protected]