Як «Укрспецекспорт» насміявся над Президентом

«Обоз» хоче продовжити тему торгівлі зброєю. На цей раз героєм нашої публікації є державна компанія «Укрспецекспорт» та його «дочки» «Укрінмаш» та «Укроборонсервіс». Ця «родина» є найкрупнішим експортером української зброї.

Видео дня

Залізти в справи цієї «сім’ї» журналісту зовсім непросто, адже там все проходить під грифом – «секретно». А ось державним контролюючим структурам це можливо. Зокрема, після негараздів з «Фаіною» «Укрспецекспорт» взялося перевіряти Контрольно-ревізійне управління. Що вони там «наперевіряли» намагався з’ясувати і «Обоз». Щоправда, знов-таки наткнувся на стіну державних таємниць - заступник голови КРУ Ігор Стефанюк згодився оприлюднити лише загальне враження.

Гриф «секретно» означає - «тут щось вкрали»?

Картина, яку Ігор Стефанюк спостерігав в «Укрспецекспорті», йому, м’яко кажучи, не дуже сподобалася.

За словами заступника голови КРУ, «Укрспецекспорт» активно продає зброю за кордон, разом з тим прибутки від цієї діяльності мінімальні. Стефанюк говорить, що на державному підприємстві працює ціла система, яка виводить прибуток "на ліво" різноманітним приватним структурам. У результаті, державний бюджет поповнюють самі крихти від торгівлі зброєю.

«В основному гроші ідуть повз бюджет під час так званого перепродажного доведення зброї. Грубо кажучи, картина така: «Укрспецекспорт» купує в Міністерства оборони танк за 100 тис. грн, на передпродажну підготовку витрачає 1 млн грн, а далі продає за 1 млн 101 тис. грн. Отже, прибуток «Укрспецекспорта» мізерний - 1 тис. грн. Формально все чисто та законно, але немає впевненості, що 1 млн грн насправді було витрачено на ремонт та доведення».

Стефанюк додав, що комерційні структури, які проводили передпродажну підготовку зброї, часто не мали ліцензії на ремонт військової техніки, а деякі навіть були фіктивними, наприклад зареєстровані на втрачений паспорт.

«Особливо нас вразило, коли в МО закуплялася стрілкова зброя за невеликі кошти, а потім передпродажна підготовка підіймала її вартість вдвічі або втричі. Зброя не експлуатувалася, на складах у маслі лежала, але судячи з сум, які було витрачено на її «доведення», автомати, певно, золотили та інкрустували коштовним камінням», - іронізує Стефанюк.

Причому, за словами Ігоря Стефанюка, КРУ побачило далеко не все, що хотіла. «Укрспецекспорт» часто відмовляв надати ті чи інші документи, мотивуючи це тим, що вони проходять під грифом «особливо секретно». Зокрема, це стосувалося зовнішньоекономічних договорів. У результаті КРУ в деяких випадках так і не змогло з’ясувати остаточну ціну, за якою продавалася та чи інша куплена за копійки в Міністерстві оборони зброя.

«Обоз» звернувся до КРУ щодо надання інформації про конкретних посередників, які допомагають «Укрспецекспорта» «оптимізувати прибутки», але там відмовили. Мовляв, державна таємниця.

Отже, гриф "секретно" у нас в країні означає, «тут щось крадуть», але ніхто не має права лізти в ці справи. І чим більше секретності, тим, очевидно, найбільший і безкарний дерибан.

Хоча журналіст «Обозу» свого досяг - зміг дізнатися про деяких посередників у схемах «Укрспецекспорта» і особисто впевнився, що висмоктують вони чимало.

Ось приклад кількох «оборудок».

Літак в обмін на два «членовози»

Справа була в 2007 році. Але спочатку згадаємо одну історію цього року, коли Ющенко забрав у Тимошенко літак ДАП «Україна», на якому вона мусила летіти на газові переговори в Росію. Згадали? Добре! Так ось, у цієї бідної, нещасної Державної авіакомпанії «Україна», яка плаче, що не вистачає літаків на перших осіб держави, в ангарі завалявся непотрібний Іл -76. І хтось дуже розумний вирішив його продати за два … "мерседеси".

Зрозуміло, літак не еквівалент "мерседесу", ба навіть двом "мерседесам". Але то пусте - певно, вирішила чиясь «світла голова» в ДУСі. Певно, ця голова міркувала, що транспортник Іл-76 даремно простоює, а два членовози зайвими не бувають.

Обмін літака на "мерседеси" взяла на себе компанія «Укрспецекспорт». Літак забрала - два "мерседеси" віддала, плюс виставила «Україні» рахунок на 1 млн грн. Адже це ми думаємо, що літак дорожче двох "мерседесів", а в «Укрспецекспорті» вирішили інакше.

Два "мерседеси", передані ДАП «Україні» за літак, були оцінені в 6, 9 млн грн, хоча, згідно з документами, за купівлю цих авто у фірми «Сентигон Германія ГмбХ» «Укрспецекспорт» заплатив 4,4 млн грн.

Що ж стосується літака, то він був проданий «Укрспецекспортом» майже на 25 млн грн дорожче, ніж був куплений в а\к «Україна». Одна китайська авіакомпанія перерахувала за літак в травні-лютому 2008 р. 30, 5 млн грн.

Отже, президентського перевізника «взули» аж два рази.

Теоретично нічого страшного, адже що «Україна», що «Укрспецекспорт» - державні структури і державі байдуже, чи від першого, чи від другого підуть гроші до бюджету від продажу «непотрібного» літака Іл-76. Так-то воно так, але частина грошей, отриманих за літак, пішла приватному посереднику.

У даному випадку це авіакомпанія «Воларе». В липні 2007 року цій авіакомпанії перераховано гроші 5,2 млн грн на ремонт і доставку літака до Китаю.

Отже, 1 млн доларів, хороші гроші, пішов посереднику буцімто за ремонт, хоча власних ремонтних потужностей «Воларе» не має. Зате ця авіакомпанія часто світиться в інформаційному просторі. Свого часу, за красиві очі, тобто близькість до вищих чинів з Міноборони, їй на «шару» перепало кілька державних літаків Іл -76, після чого, вона стала активним учасником на ринку зброї. Наприклад, у 2001 році в Болгарії американськими спецслужбами був затриманий літак “Воларе”, що доставляв 30 тонн зброї, всупереч міжнародним санкціям, до Еритреї.

Також «Воларе» завжди вміла знаходити високих покровителів у спецслужбах. Зокрема, полковник зовнішньої розвідки Петро Недзельський в 2003-му році звинувачував тодішнього керівника СБУ Ігоря Смешка та начальника Головного управління розвідки Олександра Галаку (до речі, останній був звільнений з посади лише на початку 2008 року) в тому, що «Воларе» працює на їхні особисті кишені.

В інтернеті в цей же час з’явилася інформація, що за гроші, зароблені на торгівлі зброєю авіакомпанією «Воларе», Смешко побудував собі та кільком своїм друзям дачі під Києвом, в селі Музичі. Серед цих «друзів» був і громадянин Ізраїлю одеського походження Майкл Амзель. Це - відомий керівник відомої ізраїльської компанії "LR Avionics Technologies Ltd", яка вигороджуючи Кучму, взяла на себе вину за поставки "Кольчуг" в Єфіопію. Також, як з’ясував «Обоз», по сусідству з Ігорем Смешком у Музичах має будинок Юрій Прокоф`єв, колишній військовий аташе України в Ізраїлі, екс-керівник Комітету з військово-технічного співробітництва та екстренного контролю при президенті Кучмі, а також екс-керівник Генштабу, генерал-полковник Анатолій Лопата.

Ці будинки в Музичах настільки розкішні та пишні, що місцеве населення обізвало той район над озером – «генеральські дачі».

Генеральські дачі в Музичах. Селяни стверджують, що ці будинки належать Смешку, Прокоф'єву, Лопаті, Амзелю.

Не відомо, на кого зараз працює «Воларе», і хто конкретно заробив на продажу літака Іл-76 в Китай. Цілком можливо, що господарі «Воларе» до сих пір не змінилися. Принаймні, як розповіли і показали сусіди Смешка у Музичах, екс-керівник СБУ не бідує. Наразі він будує собі ще один триповерховий будинок.

Місцеві кажуть, це будується Ігор Смешко

Отже ,в сфері «секретного бізнесу» бачимо цікаву картину: керівники держави та «Укрспецекспорта» міняються, а посередники при «Укрспецекспорті», на диво, в 2001, в 2003 та в 2007 залишаються ті самі.

Причому «Воларе» - це далеко не поодинокий приклад.

І знову про нещасну «Фаіну»

Наприклад, візьмемо ту ж саму «Фаіну», з якої наша держава до сих пір не може визволити нещасних моряків. У плавання «Фаіну» проводжала ціла армія посередників. «Укспецекспорт» та її дочка «Укрінмаш», тобто вся велика державна структура, чомусь виявилися не здатними самостійно зафрахтувати конкретне судно у конкретного власника, а діяли через цілий букет посередників. Таким чином, окрім грошей, по численних фірмах та островах розбризкалася і відповідальність за судно й екіпаж, а також його місію, тобто кінцевий пункт відвантаження зброї.

Короткий перелік посередників у справі «Фаіни» вражає. Почнемо з корабля: власник «Фаіни» компанія «Ватерлюкс», технічне управління судна – компанія «Tomex Team Inc » з Віргінських островів, комерційне управління судна компанія «Каалбай Шиппінг Україна». «Фаіну» для перевезення української зброї знайшла одеська фірма-брокер «Фенікс транс сервіс», на яку чомусь були покладені функції знайти не лише перевізника, а й фрахтувальника, хоча цю роль логічно мусив виконувати вантажовідправник «Укрінмаш» дочка «Укрпецекспорта».

Кликните на картинку, чтобы открыть ее в новом окне.

Отже, «Фенікс транс сервісу» дали заробити як посереднику? Чи це маневр, щоб заплутати сліди?

«Фенік транс сервіс», в якості фрахтувальника, знайшла рідну собі компанію «Ace Shipping ltd» з острова Мен, що пов’язана з «Феніксом транс сервісом» спільними засновниками. Далі фрахт, наче м’ячик, перекинувся «Carvel Shipping ltd» з острова Кіпр. А вже «Карвел…» знайшов десь на Панамі «Фаіну».

Ось такий цікавий ланцюжок, і хоча невідомі умови оплати під час перекидання фракту з однієї компанії на іншу, цілком ясно, що в розрахунках між вантажовідправником «Укрінмаш» і перевізником всі ці посередницькі прокладки щось та заробили, а також зняли з «Укрінмашу» відповідальність за екіпаж, судно, зброю та місце призначення вантажу.

Після цих «мудрих» схем вже не дивує той сумний факт, що екіпаж «Фаіни» до сих пір у піратському полоні. Адже хитромудрі схеми не перестали крутитися з моменту відходу «Фаіни» від берегів України. В «Обозу» є інформація, що в ході стоянки в порту Суец на «Фаіні» була здійснена часткова заміна членів екіпажу судна, і капітану надійшов новий пакет документів щодо призначення зброї. Але в нинішніх умовах, коли «Фаіна» у всіх на очах, «місію» здійснити неможливо, і комусь вигідний нинішній статус корабля.

Однак повернемося до наших посередників.

Очевидно, що не лише «Фаіну» проводжав у плавання цілий букет посередників. Схоже, всі 30-40 кораблів «Укрспецекспорта» кожен рік відходили від берегів України тим самим макаром.

Підстави так думати в журналіста «Обозу» з’явилися після того, як вдалося одним оком подивитися на рух грошей на балансі «Фенікс транс сервісу».

Як виявилось, «Фенікс транс сервіс» регулярно кидає суми в розмірі 30-70 тис. грн на рахунок порту «Октябрськ» (військовий порт біля Миколаєва, де на кораблі вантажиться зброя), натомість «Фенікс…» постійно отримує суми від 5 до 100 тис. грн від «Укроборонсервіса», «Укрспецекспорта», «Укрінмаша» - найбільших торгівців зброєю в Україні. Причому фірма демонструє пристойний, як для посередницької діяльності, офіційний валовий дохід - 3,5 млн грн за перше півріччя 2008 року.

У збройній темі «Фенікс», як і «Воларе», незмінно працює довгі-довгі роки. "В различные годы заказчиками компании были и остаются такие компании, как ГК «УКРСПЕЦЭКСПОРТ» (Украина), ГХВТИФ «УКРИНМАШ» (Украина), корпорация «ТАСКО» (Украина), Министерство обороны Украины, Ульяновский автомобильный завод (Россия), компания «GEODIS CALBERSON EUROPE» (Франция), компания «LR Avionics Ltd» (Израиль)" – можна прочитати на офіційному сайті цієї фірми.

(До речі, компанію «LR Avionics Ltd» (Ізраїль) «Обоз» вже згадував в контексті «Воларе». В тому сенсі, що керівник цієї фірми - Майкл Амзель, той самий тип, що «продавав» «Кольчуги» і має дачу по сусідству з Ігорем Смешком у Музичах).

Кому належить «Фенікс транс сервіс» «Обоз» цікавився довго та наполегливо. Але нічого істотного не дізнався. Одна з версій - це фірма найвпливовішої людини Одеси, нардепа Леоніда Клімова. Хоча єдине, що пов’язує «Фенікс…» з Клімовим, це рахунок фірми в одеському банку «Імексбанк», який публічно належить цьому нардепу.

Посередники «Укрспецекпорта» та його дочок добре ховають кінці у воду.

БУК, який заїла тля

Останній приклад діяльності посередників, що, як тля, обліпили «Укрспецекспорт» та її дочок «Обозу», здається найбільш красномовним. Причому «герой» цієї історії доволі відомий - йдеться про зенітно-ракетний комплекс БУК Мі 1, який був проданий Грузії.

Для цілої армії посередників це була дуже вигідна оборудка. В передпродажній підготовці ЗРК нагріли руки цілий букет фірм. Ось перерахунок лише приватних структур, які на цьому заробили: 12 млн грн було перераховано україно-російському підприємству «Параллакс» за «складові частини» для ЗРК; ще майже 8 млн грн «Параллакс» взяв за ремонт ЗРК, в «ремонті» взяло участь також ТОВ «ВІЕКСПО» (80 тис. грн), ТОВ «Олімп-Н» (130 тис. грн). Усі ці фірми не мали ліцензії на ремонт зенітно-ракетних комплексів. М’яко кажучи, у них була трохи інша спеціалізація. Зокрема, вид діяльності «Параллаксу» - оптова торгівля побутовими товарами, «Олімп-Н»- монтаж систем протипожежної безпеки та антен, слідча діяльність, діяльність транспортних агентств.

Наукову-технічну передпродажну підготовку ЗРК на суму 1 млн 720 тис. грн також проводили фірми без ліцензії. Однак з них ТОВ «СТЕН ЛТД», що взяла собі близько 600 тис. грн, займається «іншими видами оптової торгівлі», наступна ТОВ «Норд-інвест плюс» спеціалізується у роздрібній торгівлі продовольчими товарами у селі Нова Любомирка Рівненської області.

«Обоз» довго дивувався, як в такій глушині «Укрспецекспрт» відшукав «цінного» посередника для науково-технічних робіт. Однак потім все стало більш -менш ясно. Біля села Нова Любомирка знаходиться відомий полігон сухопутних військ. Очевидно, до науково-технічної складової в доведенні ЗРК «примазалися» високі військові начальники, що мають відношення до того полігону.

Кликните на картинку, чтобы открыть ее в новом окне.

Далі ще веселіше, 1 млн 551 тис. грн пішли через ТОВ «Рубеж» в ПП «Атланта». «Атланта» займалася нібито «комплексною стиковкою ЗРК». У це важко повірити, адже ПП «Атланта» була зареєстрована на втрачений паспорт.

Отож, такий «букет» сумнівних приватних посередників на одному нещасному ЗРК для Грузії. Окрім приватних посередників, у БУК МІ 1, який Україна продала Грузії, була низка державних ремонтників, у результаті гроші розійшлися широким віялом і у висновку маємо наступне: Грузія купила БУК за ціною майже в 28 млн ДОЛАРІВ, а у підсумку чистий прибуток дочки «Укрспецекспорта» «Укроборонсервіса» склав лише 6,9 млн ГРИВЕНЬ. Різниця в цифрах вражає! Правда?!

А тепер про найсмішніше чи то про найсумніше. Згідно листування керівника «Укрспецекспорта» Сергія Бондарчука і Президента Віктора Ющенка, операція з продажу одного ЗРК БУК в Грузію була мотивована потребою фінансів на ремонт інших ЗРК, що стоять на бойовому чергуванні в Україні, а також на продовженні терміну експлуатації ракет для ЗРК, який закінчився в 2001 році. Цитую лист від Бондарчука до Президента: «Кошти від реалізації контракту, за винятком витрат на перепідготовку, ДК «Укрспецекпорт» спрямує на підтримку боєздатності і продовження терміну експлуатації БУК МІ 1».

натисніть для збільшення

Президент у відповідь наклав таку резолюцію: «Прошу …вжити заходів щодо вирішення порушеного питання з обов’язковим направленням коштів на відновлення боєздатності зенітно-ракетних комплексів. Про виконання доповісти».

А яке тут може бути виконання? За БУК багато грошей отримали різні приватні фірми, а ось державі дісталося - кіт наплакав. Як можна відремонтувати десяток БУКів за 6,9 млн грн, якщо на ремонт однієї установки для Грузії було витрачено майже 120 млн грн? Хто відкриє секрет?

На думку кореспондента «Обозу», якщо Віктор Ющенко в цих схемах не при справах, то тоді це просто відверте знущання над Президентом керівництва «Укрспецекспорта», певної групи військових чинів, які до цього причетні.

Однак керівник «Укрспецекспорта» Сергій Бондарчук, незважаючи ні на що, продовжує працювати на своїй посаді.

Отже, наш головнокомандуючий дозволяє над собою знущатися. А також над своїм кумом - президентом Грузії Михайлом Саакашвілі. Адже відремонтована науковцями з хуторів, а також росіянами з «Паралаксіс» (там у засновниках різні Казадої з Тули) ЗРК швидко вийшла з ладу під час російсько-грузинського конфлікту. Коли «Обоз» був у Грузії і спілкувався на цю тему з групою грузинських військових, ті розповіли, що українська ЗРК «спочатку добре працювала, а потім... певно перегрілася».