Про УПА мовою аматорського кіно
Оскільки український кінематограф переживає не найкращі часи, а свідків подій Другої Світової війни стає дедалі менше, львівське товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» за власної ініціативи створило документальний фільм про боротьбу ОУН – УПА у Західній Україні. Протягом року вони працювали над фільмом «Бандерівець». У ролях самі ж ініціатори проекту, близько 60 осіб, і жодного професійного актора. Пізнавальна стрічка передусім розрахована на молодих людей.
Стрілянини у фільмі «Бандерівець» достатньо. Переважно це запеклі бої на теренах Львівщини між енкаведистами та упівцями. Всі ці факти активісти товариства «Пам’ять» відтворили згідно з історичними даними. Знімали фільм у містах і селах Львівської області.
У містечку Лопатин Радехівського району є три криниці, у які енкаведисти скидали напівживих чи мертвих упівців. В’язниця в селі Комарно в Городоцькому районі збереглась у тому ж вигляді, в якому була в 1941–1946 роках. Лише через неї пройшли тисячі українців, поляків, вірмен, євреїв, які стали жертвами більшовицького, німецького окупаційних режимів. Тут відбувались масові розстріли людей московськими більшовиками напередодні приходу німецьких військ. Протягом 4 днів, з 24 до 28 червня 1941 року більшовики застрелили 4 тисячі людей. Загалом з 1939 до 1941 були репресовані 1 мільйон 200 тисяч галичан у Західній Україні.
Режисер фільму Любомир Горбач зазначив, хоча їхня стрічка – аматорська робота, але вона є цікавою та розрахована на молодих людей, школярів, яким за допомогою наглядних сюжетів буде більш зрозуміла важка історія українського народу.
«Західна Україна, де відбувались події пов’язані з УПА, дуже бідна сьогодні на документальні фільми, музику, кліпи про ці події та героїчні, але показані так, щоб зацікавити молодих людей. У нас виникла думка зняти власними силами фільм, із музикою, боями, сценками битв, щоб молоді було цікаво. За 17 років незалежності України, люди, які були при владі мали усі шанси, гроші та можливості відтворити історію так, щоб зацікавити молодих людей», – каже Любомир Горбач.
У фільмі відтворена доля упівця Антона Горбача, що мав псевдо «Зуб», який у 23 роки пішов служити у польську армію, де пройшов вишкіл, а як тільки була створена ОУН, у 1938 році під проводом Степана Бандери, одразу став активістом цієї організації. За українську національну ідею він воював до миті смерті, 26 вересня 1945 року, коли під час бою з енкаведистами був смертельно поранений.
Роль свого дідуся Антона зіграв його онук Любомир Горбач: «Усі спогади про дідуся це від баби, вона добре пам’ятає цей час, а в архівах вдалося знайти звіти партійних функціонерів, як вони воюють з упівцями і там фігурує прізвище Антона Горбача, як командира».
Дружина Антона Горбача Марія сьогодні пригадує як у переддень смерті чоловік прийшов додому попрощатися з нею і трьома дітьми. Він сказав дружині, що відчуває як смерть топчеться по його п’ятах. Побратими викрали мертве тіло свого командира та поховали його під березою. Лише з часом жінка дізналась, де її 32 річний чоловік знайшов вічний спочинок.
Ще на початку 90-х були живими сотні воїнів, героїв ОУН –УПА, які могли поділитися з молодими людьми своїми спогадами. Нині таких людей залишилось одиниці та й то вже дуже літніх вояків, які не усе й пам’ятають.
Любомир Горбач зауважив, що йому шкода, що українська держава не вміє вчасно пошанувати своїх героїв, зберегти пам’ять про них для майбутніх поколінь. А доля більшості упівців може бути основою документального чи художнього фільму, повідомляє Радіо Свобода.