Мовна ситуація в ЗМІ: українська пасе задніх

В попередніх публікаціях щодо Мовного балансу читайте про те, що:

В цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах присутність української є вкрай низькою або тяжіє до нуля, як-то в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо.

Всупереч поширюваній певними політичними колами думці про те, ніби в Україні українська мова розвивається за рахунок російської та мов інших національностей, всі неросійські мови, поширені в Україні, в тому числі і українська, були та залишаються донорами для російської мови .

Двомовними в Україні є головним чином етнічні українці та ті, хто вважає рідною мовою українську. Етнічні росіяни та ті, хто рідною мовою називає російську, є одномовними .

Освітня політика української держави в Криму та на Сході є достатньо гнучкою і враховує потреби російськомовного населення .

Українська та російська мови в телевізійному ефірі

Згідно нової редакції закону «Про телебачення та радіомовлення», частка української мови в мовленні загальнонаціональних каналів має становити 75%.

„З метою вирішення мовних проблем у вітчизняному телерадіоефірі 14 липня 2006 року між телекомпаніями та Національною радою з телебачення та радіомовлення було підписано Меморандум про співпрацю, спрямований на розбудову національного інформаційного простору, однією з цілей якого було збільшення в ефірі частки україномовного продукту. Статтею 6 Меморандуму було визначено, що пріоритетною метою для телеканалів є дотримання у прайм-тайм (у будні дні – сукупний час з 06.00 до 10.00 та з 17.00 до 24.00, у вихідні та святкові – з 9.00 до 13.00 та з 17.00 до 24.00) частки україномовного мовлення.

Восени минулого року Нацрада провела моніторинг телеканалів на предмет дотримання Меморандуму і дійшла висновку, що „відсоток оригінальної державної мови в ефірі провідних телеканалів протягом тижня становить в середньому близько 75%. Передачі іноземного виробництва переважно озвучені українською мовою, але лише близько 30-40% фільмів іноземного виробництва перекладаються державною мовою”. Однак, згідно умов Меморандуму, до україномовного продукту на першому етапі зараховувались і російськомовні передачі, титровані українською мовою.

Тому експертна група, яка працювала над Мовним балансом, здійснила власні підрахунки, в яких титровані українським текстом російськомовні програми вважались такими, якими вони є за звучанням – російськомовними. Частка україномовних програм, фільмів та серіалів, які виходили в прайм-тайм на шести провідних загальнонаціональних телеканалах в перший тиждень листопада 2006 року, склала 48,2%, а російськомовних – 51,8%.

Далі експертна група також взяла до уваги, що значна частина території України покривається через кабельні мережі міжнародними версіями російських телеканалів. З урахуванням російськомовного прайм-тайму „Первого Международного”, „РТР-Планеты», „НТВ-Мир” частка російськомовних програм у прайм-таймі українського національного ефіру складає 61,4%, україномовних - 38,6%.

Стовідсотково або здебільшого російськомовними залишаються найрейтинговіші програми, котрі збирають найбільшу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми, концерти - транслюються винятково або переважно російською мовою – навіть ті з них, які вироблено в Україні, оскільки продукуються вони на російські гроші насамперед для російських каналів, а в Україні їх демонструють вже після прокату в РФ.

Українська мова в цілому переважає лише в мовленні УТ-1 та державних обласних телерадіокомпаній, які мають вкрай низькі рейтинги та незначну аудиторію. Так, за даними Держтелерадіо, в 2005 році частка української мови в обсязі місцевого телемовлення державних телерадіоорганізацій становила 87,7%, російської – 11,6%.

ОДТРК в східних та південних регіонах зберігають високу частку мовлення російською мовою: так, в Севастополі частка російськомовних програм ОДТРК становила 72,3%, в Криму – 53,8%, на Донеччині – 32,2%, Луганщині – 30%, Одещині – 28,6%. Слід брати до уваги, що в східних та південних регіонах серед місцевих телеканалів ОДТРК залишаються єдиними з україномовним мовленням.

Українська та російська мова в радіоефірі

Через велику кількість радіостанцій та обсягів їхнього мовлення упорядникам Мовного балансу не вдалося обрахувати співвідношення мов в загальному обсязі радіомовлення. Офіційні дані стосуються лише державних радіокомпаній (т. зв. дротове радіо), де переважає українська мова. Однак на ці компанії припадає лише незначна частка радіомовлення.

На FM-радіостанціях, що неважко встановити емпірично, домінує російськомовний музичний продукт, хоча за останні два-три роки відчутно збільшилась і кількість україномовного музичного продукту.

Тенденція до збільшення україномовного продукту характерна і для музичних телеканалів.

Українська та російська мови в друкованих ЗМІ

За даними Держкомтелерадіо, в 2005 році за кількістю назв газет, що видавалися, україномовні газети склали 51%, російськомовні – 40%. В Україні поширеню є практика, коли в україномовних а назвою газетах чи журналах взагалі відсутні україномовні матеріали.

Якщо взяти разовий тираж газет за 100%, то з них на україномовні газети припадає 31%, а на російськомовні – 64%. Причому протягом 10 років вага україномовного накладу скорочувалась (з 47% в 1995), а російськомовного – зростала (з 47% в 1995) – дані Держкомтелерадіо.

Щодо річного накладу, то в україномовних газет він становить 34% супроти 63% у російськомовних. Протягом 10 років вага україномовного щорічного накладу скорочувалась (з 50 в 1995), а російськомовного – зростала (з 45% в 1995).

За даними Рахункової палати, оприлюдненими ще в 2003 році, на сто українців припадало 46 примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні, – 386 примірників або у 8,4 разів більше.

В Україні виходить лише дві загальнонаціональні щоденні газети винятково українською мовою – «Україна молода» та «Газета по-українськи». Ще кілька щоденних газет виходить паралельно двома мовами.

Найбільш тиражні загальнонаціональні щоденні видання («Сегодня», «Факты», «Вечерние Вести», «Комсомольская правда») виходять винятково у російськомовному варіанті.

В той же час кілька україномовних газет, котрі виходять з періодичністю від разу до кількох разів на тиждень, входять до числа лідерів за накладами – зокрема, «Експрес», «Сільські вісті», „Високий замок”.

Співвідношення річного накладу журналів (періодичних видань), за даними Книжкової палати Україні імені Івана Федорова, становить 70 на 19% на користь російськомовних видань: з 132457000 екземплярів 92 932 000 видано російською мовою, і лише 24 923 000 - українською.

Протягом 10 років вага україномовного річного накладу журналів скоротилась з 70% в 1995 до 19% в 2005, а російськомовного – навпаки, зросла з 18 в 1995 до 70% в 2005.

Щодо сегменту так званих глянцевих (жіночих, чоловічих журналів тощо), спеціалізованих журналів, то тут україномовний продукт практично відсутній.

Офіційна статистика не враховує контрабандних потоків, якими потрапляють в Україну з Росії російськомовні ЗМІ, не зареєстровані в Україні.

Російськомовна преса розповсюджується по всій території України. В деяких регіонах Півдня та Сходу україномовна преса майже відсутня в мережах розповсюдження. Єдиними україномовними газетами в цих регіонах є видання, засновані Радами та держадміністраціями. Плани роздержавлення цих ЗМІ швидше за все призведуть і до їх мовного перепрофілювання і повного зникнення і без того вкрай нечисленних регіональних україномовних видань.

В Харкові після формування в облраді більшості навколо Партії регіонів голова облради Василь Салигін вже оприлюднив свої наміри ліквідувати єдину україномовну газету області „Слобідський край” через переведення її на двомовний режим.

Далі буде.