Смачне невиховане «тю» - саме такою була б моя реакція, якби рік, півроку, кілька місяців тому хтось би сказав мені, що колись я напишу про Рината Ахметова як людину, від якої залежить доля української демократії.

Видео дня

Цей момент таки настає, бо майбутнє самого Ахметова залежить від того, що зробить з українською демократією його протеже Віктор Янукович після того, якщо, чим чорт не жартує, до коаліції буде мобілізовано 300 нардепів. Але ще цікавіше, що підпертий конституційною більшістю Віктор Федорович зробить з самим Ринатом Леонідовичем.

http://phl.com.ua

Пригадую епізод з власних тінейджерських часів, проведених на Донбасі. Мій не по роках дебелий однокласник Свіря заламав руку – щоправда, жартома, - років на шість старшому товаришу на прізвисько Кобрік із словами: «А помнишь, Юра, как ты меня обижал, когда я был маленьким?».

Постає в пам’яті й інший епізод, вже з московського періоду. Мій заочний знайомий Борис Березовський придумав і значною мірою втілив геніальний план: із свого мало кому відомого товариша Володі Путіна зліпив Президента Росії. Буквально сьогодні де-юре третя посадова особа Російської Федерації, спікер верхньої палати їхнього двоголового, але безголосого парламенту Сергій Миронов запропонував збільшити поточний термін президентства Путіна з чотирьох до семи років, а по закінченню ще й дозволити йому обратися втретє. А що ж Борис Абрамович? Його колишній товариш виявився гуманним: Березовський розчинився в лондонських туманах, а міг би і замерзнути на Соловках.

Путін, наскільки відомо, є авторитетом для Януковича. Янукович, напевно, не проти був би мати владу, як у Путіна, бо згідно законів природи, кожний політик про таке мріє. Обидва – керівники авторитарного стилю. Саме тому обоє є особливо нетерпимими не стільки до чужих, скільки до колишніх своїх, які були вільними чи невільними свідками людських слабостей майбутніх можновладців.

Лише в фантазіях Мороза, і то, якщо він ділиться з нами своїми справжніми, а не удаваними ілюзіями, існує образ України як держави, яка рухається у напрямку парламентської демократії. Насправді ж ми прямуємо від президентської диктатури Кучми до абсолютної влади Януковича-прем’єра за статичної ролі коаліціантів-кнопкодавів.

Яким він буде той Янукович з трьомастами голосами? Чи не варто тут згадати слова, котрими Ленін попереджав про Сталіна? Хто впевнений, що Янукович, зосередивши в руках таку владу, зможе користатися нею достатньо обережно?

Воля трьохсот розрізнених депутатів не зможе протистояти консолідованій волі однієї людини, особливо якщо ця людина спиратиметься на перевірені і заздалегідь обачливо розставлені кадри в Генеральній прокуратурі та Міністерстві внутрішніх справ.

Розширення коаліції за рахунок бютівців та нашоукраїнських ренегатів декапіталізує фракції-засновники: КПУ, СПУ і неформальну групу Рината Ахметова у фракції Партії регіонів, яка нараховує, за різними даними, від 48 до 70 депутатів. Янукович от-от зможе приймати рішення і без ахметовського крила: якщо дійсності відповідає верхня планка, то завтра; якщо реальною є менша кількість - то вже хоч і сьогодні.

Сказати, що в групі Ахметова не усвідомлюють ризиків, було б неправдою. Дехто з них з пацянячою самовпевненістю молодих політиків твердить, ніби Янукович у них в руках, і при цьому жестикулюють так, ніби і справді своєю п‘ятернею за щось прихопили прем’єра.

Чи є у них відчуття, що процес, який вони вважають контрольованим, насправді стає від них все менш залежним і може стати незворотнім?

Не знаю, чи насправді Ахметов бив Януковича.

Не знаю, чи дійсно Ахметов більше ніж півроку після поразки на президентських виборах відмовляв приниженому Януковичу в аудієнції.

Не знаю, чи дійсно Ахметов вирішував питання про призначення Януковича губернатором і всяке там таке інше, але впевнений, що Янукович відчуває, наскільки він своєю політичною кар’єрою зобов’язаний Ахметову.

Це однозначно така історія стосунків, яка пригнічує тим сильніше, чим більше у тебе влади.

Отож, напевно, Ахметову потрібен не лише лояльний прем’єр, а й впливовий Президент і сильна опозиція.

Щоб потім не було підстав казати: «кирдик» підкрався непомітно. Той самий, про який днями на «Українській правді» говорив народний депутат Данилов: «Якщо у владі буде повна монополія, це одразу, вибачте, кирдик Ахметову та його бізнесу».

Олег МЕДВЕДЄВ – віце-президент Української ліги із зв’язків з громадськістю, шеф-редактор Інтернет-холдингу ОБОЗ.ua