Нехай Попков не ховається. Генерали все пам’ятають

Я вважаю, що це удар по обличчю усіх, хто вірив в помаранчеві ідеали. І прошу зауважити ще одну деталь: війська йшли на Майдан не задля прогулянки. Війська йшли на Майдан з бойовими набоями, тобто вони йшли розстрілювати людей. В ту ніч Майдан міг бути втоплений в крові. Україна цього уникла дивом, але не зробила жодних висновків, - так відома журналістка Наталка Фіцич прокоментувала призначення на посаду замміністра МВС Сергія Попкова.

www.umservice.net

Рік тому ми зробили фільм «День сьомий». Це півторагодинна документальна драма про події, які відбувалися на Майдані протягом першого тижня Помаранчевої революції. Безумовно, ми показали настрої людей і тодішньої влади, але найголовніше, на чому ми зосередили свою увагу, - на розслідуванні подій 28 листопада 2004 року, коли був відданий наказ внутрішнім військам йти на Майдан, - згадує журналістка Наталка Фіцич, автор сценарію для цього фільму. - Ми опитали багато генералів. Часто вони давали інтерв’ю на камеру вперше. Це були високопосадовці з внутрішніх військ, керівництво армії, СБУ, тобто ті люди, які знали, що насправді відбувалося серед силовиків, і ми прийшли до однозначного висновку: наказ був. Наказ внутрішнім військам йти на Майдан і розігнати його. Цей наказ був виданий в усній формі, але від того він був не менш злочинним.

З того розслідування, яке ми проводили, випливало, що його віддав саме Попков і війська справді в ту ніч вирушили на Майдан. Їх вдалося зупинити завдяки героїчним зусиллям силовиків, які підставляли своє життя і кар’єру, але все-таки зупинили розгін Майдану.

Мені тепер цікаво, що повинні відчувати ці люди, які ризикували усім у своєму житті, які собою закривали тих людей, що стояли на Майдані. Що повинні відчувати ці генерали тепер, після призначення Попкова? І ще мені цікаво: що повинні відчували люди, кожен з тих, хто стояв на Майдані і кожен, хто ризикував своїм життям?