Соціологічні війни – безглуздя

За підсумками дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, з‘ясувалося, що з результатами соціологічних опитувань перед виборами до Верховної Ради ознайомлюється близько 45% виборців.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Наскільки сильно результати соцопитувань впливають на вибір громадян?»

Володимир ПОЛОХАЛО (керівник проекту «Політична думка»):

„За чотирнадцять років в Україні не було серйозних досліджень, наскільки рейтинги впливають на електоральні настрої громадян. Є різні дані: від 2 до 8 %. Але з огляду на тотальну недовіру, зумовлену резонансними скандалами через фальсифікації результатів опитувань (в контексті яких згадувались прізвища російських політтехнологів, зокрема Гліба Павловського) під час президентських виборів 2004 року (причому недовіру практично до всіх соціологічних служб), я думаю, що реальний вплив оприлюднення цих даних є незначним”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„На вибір населення впливає комплекс факторів, який створює своєрідний «мейнстрім» громадської думки. Соціологія може стати одним з камінчиків створення «міфообразів», але не головною складовою. Створенням вдалих передвиборчих міфів можуть зайнятися політичний рух, мас-медійний пул, коло впливових інтелектуалів або навіть одна розкручена політична фігура. Так, один з розхожих міфів – це те, що «бандити рвуться до влади». Але, якщо перевірити «список 10», то виявиться, що всі особи, які мають непогашені судимості і, відповідно, мають бути виключені зі списків, знаходяться або в непрохідних списках, або в непрохідних частинах прохідних списків, тобто навіть не мають шансів бути обраними до парламенту. У той же час, реальна проблема повального продажу місць у списках фактично не обговорюється громадськістю. Так і соціологія стає заручником сухої статистики й у грі по визначенню лідерів перегонів мимоволі допомагає відволікти увагу від якості списків. Окрема тема – вплив фальшивих соціологічних служб. З їхньою допомогою замовники намагаються побороти стабільні міфи в суспільстві й вибудувати нові. Але часто на цей гачок у першу чергу потрапляють самі замовники фальшивих соцопитувань. Вони перші починають вірити в сфабриковані дані, й у день виборів їх чекатиме сильне розчарування”.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Я думаю, що це один із факторів, які впливають на волевиявлення громадян, хоча я б його не став би переоцінювати.

Чимала кількість громадян таким чином відсікає непрохідні партії і орієнтується в тому, які партії можуть пройти чи не пройти до Верховної Ради. Якщо деякі політичні партії починають замовляти собі рейтинги, в яких вони мають, скажімо, 25-30%, то це не надто впливає на рівень народної підтримки. Якщо виборці бачать, що у цієї партії є шанс пройти – вони будуть її підтримати. І потім вже не важливо, скільки я партія набирає відсотків – 4, 20 чи 50.

Тому я думаю, що соціологія допомагає визначитися із головними фаворитами, але не впливає на інші нюанси”.

Микола МИХАЛЬЧЕНКО (президент Української Академії політичних наук):

„Вони впливають на вибір еліт, а еліти вже потім розповсюджують ці виміри серед громадян і тому здійснюється досить великий вплив. Дійсно, десь 35-45% знають про ці дані й використовують їх, але є інша проблема: на жаль, в Україні дуже мало служб, які мають нормальні опитувальні сітки й аналітичні центри, тому йде велика маніпуляція соціологічними даними”.

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„На мою думку, соціологічні опитування впливають на волевиявлення, створюючи перспективу реальності. Якщо згідно даних соціологічного опитування та чи інша партія мають високий рейтинг, то людина вірить у прохідність тої чи іншої партії і відповідно голосує – це один із факторів, що впливає визначення громадян.

Найбільший вплив соціологічні рейтинги мають в останній тиждень виборчої кампанії. Людина, яка ознайомлюється з цими рейтингами, підсвідомо визначає для себе прохідну або непрохідну партію. Важливою тут є думка експертів та авторитетів. Але тут є й один нюанс: є можливість для маніпуляції свідомістю виборця - підігрування тим чи іншим політичним силам з боку соціологів може призвести до викривлення реальності.

Однак це не означає, що саме соціологи за допомогою своїх рейтингів впливають на симпатії виборця. Ці симпатії формуються виборчими штабами. А соціологічні рейтинги лише затверджують вибір, діючи, як закріплюючий фактор”.

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):„Такие исследования влияют на выбор граждан, хотя и не решающим образом. И я думаю, что это хорошо. На сегодняшний день у большинства партий нет четких позиций по большинству вопросов и по программам трудно определить, какая партия есть серьезной политической силой. Если бы люди наугад «стреляли», то они бы могли распылить свои голоса между сорока пятью партиями и таким образом большая часть голосов «вылетела бы в трубу», так как партии эти не попали бы в парламент. Ясно, что есть несколько партий, которые они хорошо знают и за которые они готовы отдавать свои голоса, но и здесь есть проблема. Например: есть три «оранжевые» партии и две из них, безусловно, проходные – «Наша Украина» и БЮТ. А «Пора» - ПРП – под вопросом. И люди, которые хотели бы поддержать «оранжевых», должны представлять, что их голос может не просто уйти, а может быть распределен между проходными партиями, в том числе и его противниками. Или наоборот, партии, поддерживающие противников «оранжевых» должны делать выбор, за кого голосовать: за коммунистов или за Витренко. И для них важно представлять, в каком случае их голос пойдет на пользу той линии, которую они поддерживают. Люди должны чувствовать, в каком случае их голос не пропадет и в этом им помогают социологические опросы. Другое дело, что многие социологические опросы спекулятивны и стоит ориентироваться только на те социологические центры, которые уже подтвердили свой авторитет в предыдущие кампании. Таких не так уж и много – таких четыре – пять центров и хотелось бы, чтобы люди об этом знали”.