Об'єднання помаранчевих - міф чи реальність?

22 січня заступник керівника БЮТ Микола Томенко повідомив, що найближчими днями Блок Юлії Тимошенко оприлюднить документ з пропозиціями співробітництва виборчому блокові «Наша Україна» та СПУ, в якому буде запропоновано порядок обрання прем’єра в наступному уряді.

Видео дня

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи варто «Нашій Україні» та СПУ погоджуватися на пропозицію БЮТ обирати прем’єра від однієї з трьох сил ?»

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Конечно же да, поскольку существует общеевропейская и общемировая цивилизованная практика: любая политическая сила, которая уважает себя и своих избирателей, должна представить свое видение кадровой политики в исполнительной власти, которую она будет формировать. Поэтому если «Наша Украина» и социалисты считают себя цивилизованными политическими силами, они обязательно должны принять предложение Тимошенко”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Блоку Юлії Тимошенко є сенс виходити з такими пропозиціями, бо таким чином перед «помаранчевим» електоратом БЮТ виглядає у ролі «об’єднувача». А от «Нашій Україні» та СПУ нема ніякого сенсу погоджуватися на таку пропозицію. Адже зараз найбільш реалістичною коаліцією в наступному парламенті виглядає коаліція «Наша Україна»-«Партія регіонів». Для більшої стабільності такої коаліції буде взята одна з двох дрібніших сил – або СПУ, або Литвин. Якщо виходити з європейських традицій, то місце прем’єра має бути запропоновано силі, що візьме найбільшу кількість мандатів, тобто Партії pегіонів. Але Партія pегіонів не настільки нерозважлива, щоби пропонувати Януковича чи Ахметова прем’єром. «Регіони» цілком задовольнить коаліція з «Нашою Україною», де прем’єром буде нашоукраїнець-менеджер (типу Єханурова чи Кінаха), від «Регіонів» буде першій віце-прем’єр, який не буде занадто дратувати «помаранчевий» електорат, наприклад, Раїса Богатирьова”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я б погодився, оскільки це, з точки зору передвиборчої кампанії помаранчевих сил нормальний і переконливий приклад того, що вони готові об‘єднатися заради так званих ідеалів майдану. Це виглядає для їхнього виборця симпатично. А те, що вони підпишуть, абсолютно нічого не означає – вони можуть відмовитися від свого підпису. З точки зору технологій, я б радив їм це зробити, тим більше, що навряд чи це буде потім реалізовано в житті”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Все, что предлагает Томенко, как правило, носит провокационный характер и это не уровень для политиков. То есть проблема заключается в том, что для «Нашей Украины» Томенко, даже если он предлагает безнадежно хорошие предложения, все равно выступает как предатель, а с предателем они не будут заключать договор. Это надо было поручить кому-нибудь нейтральному из БЮТ, а не тому, кто недавно вышел из «Нашей Украины». То есть в этом смысле понятно, что БЮТ на самом деле и не собирается заключать договора с «Нашей Украиной», а просто рассчитывает, что НСНУ также откажется от этого договора. Это даст пропагандистские рычаги БЮТ, чтобы показать, что именно «Наша Украина» не хочет единства «оранжевых» во время выборов.

Что касается СПУ, то у них очень осторожная стратегия. Мороз старается практически ни с кем не связываться. Ему удалось за этот год не почувствовать на себе имиджа провластной фракции и в то же время сохранить участие в исполнительных органах власти. Поэтому он вряд ли будет подписывать какие-либо договора. Таким образом, все повиснет в воздухе, но, вне всякого сомнения, позволит всем заинтересованным политическим силам развернуть бурную кампанию. Враги «оранжевой революции» будут говорить о том, что «оранжевые» не могут собраться перед решающим боем, а «оранжевые» будут выдвигать друг другу встречные претензии”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„Як на мене, в цій проблемі є два аспекти. Аспект перший – морально політичний. Чесно кажучи, мені не зовсім зрозуміло про яку «помаранчеву коаліцію» йде мова, враховуючи, що у складі БЮТ та соціалістів з‘явились політики, які аж ніяким чином не пов‘язані з іміджем і ресурсами помаранчевої команди. Відповідно, це серйозне питання, оскільки, якщо буде створено коаліційний формат, кожен з цих політиків отримує шанс презентувати себе й боротися за довіру у майбутньому уряді, у керівних органах Верховної Ради від імені помаранчевої команди. Це ж не просто інвестори, які купили собі мандати? А якщо все ж таки це інвестори, то виникає інше питання: а на яких умовах тоді продаються помаранчеві іміджі й кому скільки це коштує? Можна дійти до абсурду й таким чином запросити Леоніда Кучму до списку. Підводячи риску в цьому аспекті, я б поставив під сумнів моральність та політичну зрозумілість такої коаліції.

Другий момент суто політико-прагматичний. Якщо вже говорити про прагматику домовленостей, враховуючи склад списків, із якими йдуть помаранчеві команди на вибори, на сьогодні ми можемо говорити, що послідовні у своїх діях та іміджі лише дві команди – «Наша Україна» й «Пора». Виникає суто риторичне питання: якщо допускати, що можливі ротації, то чому обов‘язковою умовою є саме БЮТ? Чому, скажімо, не вести переговори, наприклад, з Народним Блоком Литвина? Чим Народний Блок Литвина: за складом і за своїми діями, за програмовими засадами й політичними амбіціями гірший від списку БЮТ? Як на мене, то, можливо, навіть і навпаки. Тому я не думаю, що і в цьому сенсі ті ініціативи, з якими зараз виступає БЮТ, будуть вигідні «Нашій Україні», оскільки, відсторонюючись від інших можливих партнерів, «помаранчева команда» може зробити з собою, скажімо так, дуже цікаву хірургічну операцію: борючись за фарби вона може втратити зміст. Я думаю, що навряд чи на сьогодні «Наша Україна» піде на жорсткі зобов‘язання перед своїми колишніми партнерами, враховуючи, що все дуже плинне, все змінюється.

І нарешті остання думка, яка мені здається важливою. Звичайно модератором був і залишається Віктор Ющенко, який в остаточному варіанті буде визначати – доцільно це йому чи ні. Я вже неодноразово підкреслював, що за посадою Президент не лише є главою держави, а й має позиціонуватися як лідер нації. Відповідно, в різних політичних обставинах рівновага в суспільстві забезпечується конфігураціями політичних команд. І турботою глави держави є те, що він повинен постійно спиратися на ту конфігурацію політичних сил, яка забезпечує рівновагу. Намагання постійно триматися лише за одне обмежене коло політиків, яке можливо ще рік тому віддзеркалювало спільні інтереси, але сьогодні є лише частиною цього суспільства, це помилка. Це призводить до втрати позиції національного лідера. Думаю, що Віктору Ющенкові слід серйозно подумати: яким чином зконфігурувати політичні сили, що б вони забезпечили нову рівновагу в українському суспільстві. Це його турбота виборів 2006”.

Павло ЦИРУЛЬ (фінансовий аналітик Центру екстремальної політики):„Давайте будем отталкиваться от реалий: вот будет документ, тогда и будем смотреть. Нет документа – все остальное, это какие-то «списки Шиндлера», не больше и не меньше, которые где-то якобы у кого-то есть. Какой-то шантаж идет между этими партиями, компромисс они найти не могут, и уже, наверное, никогда не найдут”.