Українці святкуватимуть День помаранчевої революції

У своєму інтерв’ю газеті «Комерсант» Віктор Ющенко схвально висловивсяя щодо визнання дня початку «помаранчевої революції» загальнодержавним святом.

У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів з питанням: «Чи варто в Україні вводити нове свято – «День помаранчевої революції»?

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„На мой взгляд, у нас есть замечательный общенациональный праздник – День независимости, к которому, как показывает социология, позитивно относятся почти сто процентов населения и Запада, и Востока, и Юга, и Севера. И этот праздник – консолидирующий. Поэтому вводить другой праздник, который пока, к сожалению, не является консолидирующим, мне кажется, нецелесообразно”.

Видео дня

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Кожну добру справу можна зіпсувати формалізмом. «Помаранчева революція» - це досить значна подія для України, яка вивільнила енергію значної кількості населення на шляху до подальшої демократизації суспільства. Очевидно, що для людей, які брали участь в акціях минулого року, буде само собою зрозуміле відзначення річниці і навпаки було би дивним ніяким чином не згадати «помаранчеву революцію», адже для багатьох це був хвилюючий крок у власному житі, боротьба з власними страхами.

Але справа в тому, що Президент держави повинен думати не лише про настрої людей, які привели його до влади, а повинен думати про всю націю. «Помаранчева революція» майже половиною населення не була прийнята і нехтувати настроями такої великої кількості людей для влади необачно.

Тому доцільніше привертати увагу до свят, які мають шанси бути консолідуючими. Спільним українським святом має стати День Незалежності. Якщо комусь мало 24 серпня, можна було б ще відзначити і 1 грудня, адже саме 1 грудня понад 90% населення висловилися на референдумі за Незалежність країни (і це набагато більше аніж 52% за Президента Ющенка). Але справа в тому, що Ющенко (як і переважна більшість його оточення) не боровся за Незалежність України, він її не вистраждав, тому для нього особисто події минулорічної осені набагато більш важливі, аніж боротьба українців за Незалежність кінця вісімдесятих-початку дев’яностих. А кожен психологічний монарх (навіть якщо він формально називається Президент чи Глава парламенту, чи спікер), хоче щоби історія писалася саме з нього. Для того підшуковуються і формальні атрибути (свята, прапори, герби). Сусіди Лукашенко й Саакашвілі вже поміняли прапори своїх країн, з якими ті вибороли Незалежність. На щастя, в Україні хоча б прапор не міняють. Поки що”.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Мені здається, що в Ющенкові вже говорять рудименти минулого – пробудилася радянська ментальність, коли день революції потрібно відзначати в обов’язковому порядку парадом, вітанням гостей, «маханням руками» на трибуні і т.д. Зрештою, Віктор Андрійович ще з дитинства звик щось святкувати в листопаді та приурочувати дні шкільних канікул до якогось свята. От він і вирішив, що святе місце не повинно бути порожнім, а тому замість Великої жовтневої соціалістичної революції запропонував Велику листопадову помаранчеву революцію”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„По-перше, на мій погляд, не треба зараз поспішати із введенням нових державних свят. Взагалі треба чітко визначити кількість державних свят, а також яким святам можна надавати статус загальнонаціональних державних, інакше можна довести справу до абсурду.

По-друге, йдеться фактично про політичні події, які майже розкололи країну наприкінці минулого року. Тому в даному випадку треба бути дуже обережним. Можна святкувати й обов’язково треба святкувати минулорічні події – «помаранчеву революцію», але вони не повинні мати офіційного статусу і статусу державного. Це має бути громадянська ініціатива – так, як це було в минулому році, так це має бути і з святкуванням цих подій. Надання офіційного статусу фактично призведе до того, що сама помаранчева революція буде дискредитована, тому що фактично це буде означати введення нового ідеологічного режиму, як під час комуністичного режиму, коли відбулося переведення політичних свят в рамки державних. Така ж сама ситуація виникає і зараз, коли одна політична сила фактично пропонує суспільству святкувати свою політичну перемогу”.

Володимир ЛУПАЦІЙ (виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Безумовно, «помаранчева революція» увійде в політичну історію й взагалі історію України. З уведенням свята ситуація більш складна: все-таки це, по-перше, може по-різному сприйматися в різних регіонах України і, по-друге, якісь події отримують статус загальнонаціонального свята, якщо проходить більше історичного часу. Здається, Володимир Литвин десь сказав, що не треба плутати політологію й історію. Чому виникають застереження? Не з точки зору оцінки цієї події, а з точки зору того, що все залежить від нашого ставлення до «помаранчевої революції». Хтось сприймає це як подію, що вже відбулася, але значна частина учасників «помаранчевих подій» не сприймає це так на сьогодні. Зараз навіть відбувається поділ учасників «помаранчевої революції» на тих, хто вважає її подією, яку треба віднести до історії, і тих, хто вважає, що «помаранчева революція» тільки поставила цілий пакет питань, більшість із яких ще потребує свого практичного вирішення. Власне кажучи, подальші політичні баталії, у тому числі парламентські вибори, повинні дати відповідь на ці невирішені питання. Ситуація «не устаканилась», а це одна з головних умов надання події статусу загальнонаціонального свята. Тобто фактично ми ще не вийшли за межі «помаранчевої революції» й за межі тих завдань, які були сформульовані. І поспішність з боку Президента може мати для нього певні політичні ризики”.

Олександр ДЕРГАЧОВ (провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):

Україні взагалі то не вистачає справжнього свята Незалежності, оскільки те, що відбувалося в 1990-91р., це лише було півсправи, щонайбільше. То ж взагалі то підґрунтя для цього є, але можна передбачати той розкол, який виявився під час «помаранчевої революції» і значною мірою зберігається сьогодні, виявить розбіжності у ставленні до цього. Думаю, що це могло б утвердитися поступово, якщо продовжаться ті зрушення, що почалися вже майже рік тому. Тому потрібне серйозне подальше оновлення еліти і влади, тоді до такої події люди будуть ставитися прихильно.

Я думаю, що ця ініціатива не безпідставна, але приречена на суперечливе сприйняття.

Іван ЛОЗОВИЙ(президент інституту державності і демократії):

Ні, тому що, незважаючи на всю значимість «помаранчевої революції», значення наслідків цієї події ще далеко не очевидне, а приймаються у якості свята переважно дні, значення яких вже є зрозумілим, великим, і вони є дійсно історичними і встановленими.

З іншого погляду, така дія, запропонована з боку президента Ющенка відкриває його бажання якимсь чином узаконити думку про власну значимість, бо, як відомо, Віктор Ющенко вважає, що «помаранчева революція» - це подія, яка дорівнює падінню Берлінської стіни і т.д. Тому це, швидше всього, якісь його внутрішньо психологічні проблеми, а не історична дата.Звичайно, це важлива й цікава подія, але до рівня загальнодержавного свята їй далеко.