Від батьків, дітей яких потруїли продукцією молочної кухні, досі приховують правду

Кияни, напевно, ще пам’ятають гучний минулорічний скандал з масовим отруєнням немовлят Києва та області, які постраждали через неякісну продукцію ДКП „Молочна фабрика-кухня дитячого харчування”. За офіційною статистикою, це був найбільший в Україні спалах гострої кишкової інфекції (ГКІ) за часів незалежності. Перехворіли всі – від грудних дітей до їхніх батьків та навіть родичів, які «мали необачність» спробувати дитячого харчування. Ситуація була визнана надзвичайною навіть Міністерством надзвичайних ситуацій. Переповненими були дитячі лікарні столиці, включаючи „Охмадит” та Київську міську інфекційну лікарню. Доводилося госпіталізувати малюків будь-куди, навіть у лікарні та відділення неінфекційного профілю з некомпетентним персоналом, в приміщення, не обладнані під лікарняні палати.

Нещодавно історія повторилася. Цього разу – в Нетішині Хмельницької області, де протягом одного дня - 28 жовтня - було госпіталізовано 299. За станом на 30 жовтня до лікарні потрапило вже 359 дітей, шестеро – в надзвичайно важкому стані. Для такого маленького міста показник просто жахливий.

Дивно, чи не так: після київської епідемії, яка принесла сім’ям чимало страждань, скалічила здоров’я малюків та навіть їхніх рідних, після скандалів та розслідувань настало повне забуття пережитого. Аж поки не трапилася нова епідемія. Про яку, скоріше за все, згодом теж забудуть.

Хоча насправді нічого дивного в цьому немає. Є конкретна система, конкретні люди і конкретні принципи роботи, які полягають не в турботі про здоров’я дітей, не в попередженні масових отруєнь, а не в миттєвому встановленні причин хвороби, не в якісному лікуванні. Нинішня система переслідує інші цілі: спочатку завдяки власній халатності створити всі умови для виникнення епідемії, потім - в лихоманці лікувати все навмання, але тільки не те, що потрібно, а згодом із іншого відомства надійдуть результати аналізів, яві засвідчать, що так зване „лікуванням” завдало ще більшої шкоди, ніж хвороба. Нарешті, рятуючи власну „шкіру”, зробити все, щоб ніхто ні про що не довідався: ні преса, ні правоохоронні органи, ні, боронь Боже, самі постраждалі.

Наслідком такої ситуації є те, що батьки постраждалих дітей, яких отруїли у травні минулого року продукцією столичної фабрики-кухні, досі не знають про причини спалаху хвороби, про природу збудників інфекції, про шкоду, яку нанесено здоров’ю малюків внаслідок непрофесійного лікування, і що треба робити для нормалізації здоров’я своїх дітей.

Лише недавні події, пов’язані з розглядом судової справи в Печерському райсуді м. Києва, дещо розвіяли туман таємничості довколо цього питання. Всі попередні намагання потерпілих добитися правди ні до чого не призводили. Спочатку Голосіївський та Шевченківський райсуди м. Києва, до яких зверталися батьки постраждалих немовлят, відмовили їм в задоволенні їхніх вимог, а потім і Апеляційний суд Києва, розглянувши матеріали справи, залишив рішення Голосіївського райсуду без змін.

Все відбувалося за одним сценарієм: батьки зверталися до суду, який, в свою чергу, звертався на молочну кухню. Звідти служителям Феміди приходили документи, які свідчили, що продукція фабрики-кухні була абсолютно якісною. Мовляв, від чого діти отруїлися – не відаємо, розбирайтеся самі. Суди, як часто це буває, розбиратися не хотіли і відфутболювали скаржників куди подалі.

Але наполегливість батьків, дітей яких потруїли «нормальною» їжею, нарешті принесла результат. В Печерському райсуді справу таки вдалося зрушити з місця. І в ході її слухання батьки з’ясували наступне: по факту отруєння дітей на виконання наказу №177-Адм від 24.05.04р. МОЗ України була створена комісія. Проведене нею розслідування показало відображене в довідці на 19 аркушах та підтверджені підписами 10 провідних спеціалістів країни.

Комісія зробила висновок, що інфікування відбулося одноразово 19.05.2004р. Всі діти, які захворіли в результаті спалаху гострої кишкової інфекції, вживали продукцію фабрики-кухні, зокрема, сир. Вірусологічне дослідження дітей виявило, що у 87,9% пацієнтів ротовірусну інфекцію.

Отже, інфекція, якою захворіли діти, відноситься до ротавірусів. Відзначимо, що основним джерелом РВІ є хвора людина або вірусоносій, які виділяють віруси з фекаліями. Внаслідок попадання фекалій працівників фабрики-кухні в дитячий сирок в процесі його виробництва і відбулося інфікування 621 дитини в Києві та Київській області віком від 6 місяців до 2,5 років. Насправді навіть ці цифри можуть бути заниженими в декілька разів, оскільки легкі випадки РВІ на першій стадії за симптоматикою нагадують респіраторні захворювання).

Дійсно, фахівці кафедри вірусології КМАПО ім. Шупика у пробі сиру, виготовленого 19.05.2004р. на фабриці-кухні та відібраного у закритій упаковці, виявили ротавіруси. Крім того, фахівці кафедри виявили ротавіруси у 16 з 35 досліджених працівників фабрики-кухні!

Але і це ще не все. По гарячих слідах на кишкову групу інфекцій було обстежено 153 працівника фабрики-кухні. У двох виявили сальмонелу ентеритидіс та ентеропатогенну ешерехію. У 33 осіб були виявлені умовно-патогенні ентеробактерії. На патогенний стафілокок обстежено 153 особи. З позитивним результатом – 41 особа персоналу фабрики-кухні.

Чи варто дивуватися після цього, що фахівці районних та міської СЕС, дослідивши 100 проб харчових продуктів фабрики-кухні, в 34 із них виявили відхилення від вимог нормативних документів за мікробіологічними показниками. Комісія виявила цілий перелік порушень санітарних норм і правил. Зокрема, встановили, що ванну високотемпературної пастеризації, яку використовували для виробництва сиру, чистили щіткою, яка стояла у простому відрі на підлозі, а часто – падала просто на підлогу. Зайве говорити, що цей «прилад» належним чином не дезінфікували. Також виявилося, що у сирковому цеху протікала каналізаційна труба під умивальником, що технологічний процес грубо порушувався, що не всі робітники на процесах фасування продукції були забезпечені гумовими рукавичками, а дехто з них працював з порізаними пальцями.

Зрештою, комісія дійшла висновку, що механізм передачі ротавірусу - фекально-оральний. Шлях передачі – харчовий. Продукт, вживання якого призвело до захворювання - сир. Джерело збудника: працівники сиркового цеху, лаборанти, прибиральниці, інший персонал фабрики-кухні, що мали відношення до приготування сиру або збору проб для лабораторних досліджень.

Під час розгляду справи в Печерському суді також виявилося, що в нашій країні, в порушення чинного законодавства та міжнародних норм, батькам можуть не дати інформацію про хворобу дитини, зокрема - копію історії хвороби. Причина – не повірите – конфіденційність(!) такої інформації. Більше того, зазначену інформацію відмовлялися надавати на вимогу суду. Натомість посадовим особам фабрики-кухні в порушення чинного законодавства та моральних норм, всі дані люб’язно надали миттєво.

Пробити «кругову поруку» лікарів вкрай важко. Донині батьки, які не здалися і намагаються таки добитися правди, так і не змогли отримати копію історії хвороби своїх дітей. Навіть не зважаючи на запити Печерського райсуду та скарги в Шевченківське районне та Київське міське (при КМДА) управління охорони здоров’я. Пов’язані чимось міцнішим, ніж клятва Гіппократа – корпоративною солідарністю – медики йшли на примітивні хитрощі, прикидалися глухими до звернень батьків та судових установ. На запити суддів відповідають «дурочками» - надають звіти, які до суті питання не мають жодного відношення.

Лише завдяки судовому розгляду батьки зуміли трохи відкрити завісу таємничості над минулорічним отруєнням. Зокрема, з’ясували, що дітей лікували неправильно, оскільки не знали, від чого їх лікувати. Результати аналізів та висновки комісії про ротовірусний характер інфекції отримали занадто пізно, а до того - лікували немовлят антибіотиками та промиваннями шлунку, чим наносили ще більшу шкоду, і стан здоров’я дітей погіршувався. А в деяких лікарнях антибіотиками дітей продовжували лікували і після отримання правильного діагнозу.

Як наслідок - у багатьох дітей розвинувся дисбактеріоз, оскільки внаслідок лікування антибіотиками у постраждалих дітей взагалі відсутні бактерії, необхідні для нормального травлення.

Власне, це і пояснює мовчазну змову лікарів. Вони усвідомлюють, що після з’ясування всіх подробиць тієї справи за заподіяну фізичну і моральну шкоду доведеться відповідати. Хоча з відповідальністю у нас завжди проблема. Кримінальна справа розслідується Прокуратурою Деснянського району Києва вже майже півтора роки (законом передбачений трьохмісячний термін), хоча доказів більше, ніж достатньо.

Керівництво фабрики-кухні не понесло жодних покарань. Директора не звільнено з посади, і тепер вона затято доводить, що ніякого отруєння взагалі не було, що вина фабрики-кухні в отруєнні дітей відсутня, кримінальну справу закрито, посадові особи не винні і роботу фабрики в інтересах маленьких дітей конче необхідно поновити, тому призупинене виробництво скоро буде відновлено.

Тим часом підприємство, яке спричинило масове отруєння, вже перереєструвалося, має іншу назву. А статутний капітал - тисяча гривень! Іншими словами, майнова відповідальність підприємства та його засновника обмежена вказаною сумою. Напевно, керівники заздалегідь страхуються від майбутньої відповідальності.

Важко сказати, якою буде подальша доля цього підприємства, чи вдасться йому поновити роботу. Але можна легко прогнозувати, що в тому вигляді, в якому сьогодні існують молочні кухні, доки дитяче харчування випускатимуть маленькі комунальні підприємства-кухні з мізерним фінансуванням з бюджету, з низькооплачуваним персоналом з низьким рівнем санітарної культури, де не дотримуються правил особистої гігієни, де в лабораторії перевіряють продукцію лише на жирність, повторення таких історій можна чекати знову.

Можливо, буде корисним позитивний досвід виробництва дитячого харчування на потужних підприємствах, які повинні вибороти це право на тендерній основі, довівши, що вони - найкращі, а їхня продукція - найякісніша. Такі підприємства, маючи значний досвід, новітнє устаткування, висококваліфіковані кадри, сучасні лабораторії, здатні створити невеликий повністю автоматизований цех, в якому не будуть устаткування витирати брудною щіткою з підлоги, бо ж перейматимуться ще й власною репутацією. А головне – щоб за виробником був належний контроль, контролюючі органи не намагалися вигородити своїх колег, а сумлінно виконували свої функції.

Юрій Мастикаш, для «Обозревателя»