В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Історичний урок "Будапештського меморандуму"

1.1т

Близько 70-ти років мілітаризації України в Радянському Союзі, пам’ять про жахливі наслідки ІІ світової війни та перемога над нацизмом, безглузде військове втручання в справи сусідніх держав, яке виправдовувалося «інтернаціональним обов’язком», вкрай виснажило миролюбний український народ. На зорі незалежності соціум прагнув до партнерських, мирних відносин із світом. Україна відкрито заявила про свій курс на демілітаризацію при збереженні права відстояти, за необхідності, територіальну цілісність та здобутки демократії.

Саме це стало своєрідним каталізатором для остаточного усвідомлення необхідності прийняття рішення щодо відмови України від ядерної зброї. Так в 1994 році було підписано історичний документ – «Будапештський меморандум».

Активними учасниками переговорного процесу, а пізніше і гарантами виконання домовленостей, стали Сполучені Штати та Російська Федерація. Саме від їхньої позиції залежав остаточний текст документу та, власне, сам процес позбавлення України ядерного арсеналу. При цьому обидві сторони розуміли, що країна має реальні технічні можливості володіння не лише тактичною зброєю, а й стратегічною ядерною зброєю.

Остаточний документ, крім, власне, України, США та Росії підписала ще й Велика Британія. Угода містить тезу про те, що саме ці країни виступають гарантами збереження суверенітету з безпеки у разі підтвердження нашою державою неядерного статусу.

Підписання меморандуму та подальше його підтвердження як офіційного документа Генеральною Асамблеєю ООН повинно було забезпечити Україні можливість цивілізаційного розвитку.

Проте, історія показала, що не завжди тим, хто називає себе друзями чи братами можна довіряти. Останні десятиліття це підтверджують. Планомірні дії східного сусіда звели практично нанівець зусилля української дипломатії, економічний та військовий потенціал країни.

Сьогодні ми спостерігаємо, що зобов’язання поваги незалежності, суверенітету та існуючих кордонів; не застосування сили проти територіальної цілісності/політичної незалежності України; використання зброї згідно зі Статутом ООН; утримання від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати будь-які переваги, забуті або ж відверто ігноруються. Гаранти виявилися «гарантами». Першою свою вовчу натуру в овечій шкірі продемонструвала Росія і навіть не на початку 2014 року. Згадаймо Тузівське протистояння, газові війни тощо. До забуття про взяті зобов’язання політичні кола країн-підписантів сьогодні підштовхують так звані «експерти», які у своїх коментарях глузливо відзиваються про Будапештський меморандум. З таким підходом до міжнародних документів, світ отримає нові прецеденти для проявів безкарної агресії.

Таким чином, сьогодні Україна фактично має право продемонструвати світові вміння відродити та управляти власним ядерним потенціалом. І це ж стане доказом, що сильна держава вміє вчитися на уроках власної історії.

Наши блоги